СПОСОБИ, ПРИЙОМИ ТА МАТЕРІАЛИ ФОРМОТВОРЕННЯ В АРХІТЕКТУРНОМУ ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ХРАМОВИХ БУДІВЕЛЬ УКРАЇНИ

Нами розглядається процес формотворення, що здійснюється засобами забезпечення відмінностей, через структуру, колір, фактуру і текстуру. Форма уявляється як структура елементів і співвідношень, ієрархічно розділених для встановлення сукупної єдності. Її три об'єктивні категорії: маса, текстура і колір. Вона матиме повніше і правильніше значення, якщо нами вона буде розумітися як якась "активна енергія". Форма стає для нас "нею"- енергією, що поєднує в одну цілісність складові її елементи; форму можна вважати "силовим полем", а не просто геометричним поняттям. Кожен елемент цієї форми володіє своєю масою, текстурою, кольором, але поза цим кожен елемент впливає на инший      елемент. Минуле, сьогоднішнє і майбутнє об'єднуються за своєю "геометричною формою" і за своєю енергією. А модульність форми, структури стає властивістю у присутності повторюваних елементів-модулів геометричного, конструктивного чи функціонального вираження. Необхідністю стає показати форму як структуру, складену з елементів і зв'язків- геометричних та живих. Лінії, які окреслюють форму як структуру, підпорядковуються певним ритмам, і для того, щоб досягнути єдності, необхідно вибирати у композиційній варіантності, між протилежностями: вагою і легкістю, масою і простором, світлом і тінню тощо. Модуль як складовий стандартний елемент визначається, виходячи з вимог композиційних особливостей. Певна структурність і ритміка, модульність і повторюваність є властивими ідеями для об'єктів живої природи та архітектури. Їх загальні риси засвідчують про необхідність принципів формотворення і вони обґрунтовуються з суттю, ідеєю симетрії та симетричності. Принциповим моментом, що визначає новітній підхід до ідеї динамічності, і то її у формотворенні є саме те, що вона дотична до геометрії, із знанням просторових законів, геометричної властивості фігур, об'ємності тіл та конфігурацій, принципів, математичної комбінаторики тощо.  Категорії композиції в храмобудуванні виражаються тектонікою та об'ємно-просторовою структурою храмової будівлі. Взаємообумовленість конструкції та форми, які втілюють гармонійне вираження ідеї в образі, формі та композиційному розмаїтті, творять процес формотворення як єдність форми, змісту та середовища у становленні храмової будівлі в архітектурному просторі та Бутті.