право

Проаналізовано поняття “організована злочинність”. Використовуючи істотні
ознаки організованої злочинності, можна погодитись з розумінням її у науковій
літературі як історично обумовленого, негативного соціального явища, що являє собою
ієрархічно побудовану структуру, яка спирається на створений злочинний капітал і
корупцію, що мають на меті забезпечити власне функціонування і задоволення власних
потреб через збільшення капіталу, “відмивання” останнього та отримання влади. Також

Проаналізовано питання декриміналізації як методу кримінально-правової політики. Підсумовуючи викладене, констатовано, що декриміналізація як процес офіційного визнання факту втрати певним діянням суспільної небезпеки та вилучення норми, яка раніше встановлювала кримінальну відповідальність за згадане діяння, із КК України, є одним із найдієвіших методів кримінально-правової політики.

Проаналізовано поняття “право” та “справедливість” на предмет: тотожності; виявлення відмінностей, встановлення закономірностей під час їх використання e судочинстві та правової ваги кожного з них. Обґрунтовано взаємозалежність цих кате- горій, виділено такі особливості: поняття “справедливість” ширше за поняття “право”, оскільки воно є мірилом самого права зокрема та виступає інструментом реалізації правових відносин загалом.

Проаналізовано теоретико-методологічні основи становлення правової категорії “громадянське суспільство”. Громадянське суспільство як філософсько-правову категорію досліджено у двох вимірах: феноменальному (практичному) та абстрактно- понятійному. У феноменальному контексті категорія розглядається як явище, властиве сучасному соціуму, що являє собою живу субстанцію, яка за природою є флективною та перебуває у стані перманентного розвитку.

Висвітлено методологічну ситуацію у сучасному правознавстві, основною особливістю
якої є перехід від моністичної методології до філософсько-методологічного плюралізму.

Проаналізовано наукові погляди великого німецького мислителя Гегеля щодо
діалектики взаємозв’язку і взаємовідносин держави і християнської релігії. У своїй
роботі «Філософія права» німецький філософ глибоко і всебічно розкриває роль і місце
не тільки держави в розвитку і функціонуванні суспільства, але й християнської релігії
як важливого інституту у формуванні духовності і високої моралі в суспільстві.

Основною метою статті є спроба проаналізувати філософсько-правові витоки концепції громадянства, її первинну сутність та правову природу. Особливу увагу автор
звертає на античний хронополітичний та історичний етап її еволюції, оскільки саме під час нього зародилася концепція громадянства, яка набула філософсько-правого
трактування та законодавчого регламентування, яке зберігається і донині.

З’ясовано, що праву властиві всі предикати цінності. По-перше воно становить ціннісну, а отже, й ієрархічну, упорядковану, субординовану суспільну систему, функцією якої є збереження, відтворення та підтримання рівноваги соціального буття; подруге, оскільки право є ціннісним за своєю природою утворенням, орієнтованим на реалізацію вищезгаданої функції, то воно є деякою системою “належного бути”, а отже, системою загальнообов’язкових, семантично (стосовно змісту) орієнтованих ідеальних утворень – норм соціальності та комунікації людей.