Стаття присвячена дослідженню поняття, принципів та системи публічного управління в адміністративно-політичній сфері. З’ясовано, що поняття публічного управління є складним і багатогранним феноменом. У науковій літературі є низка підходів до його визначення. Водночас ці підходи дають змогу дослідити явище публічного управління через аналіз діяльності, яку воно охоплює.
У статті відзначено, що правові цінності є визначальним елементом правового впливу на соціум, які здійснюють істотний вплив на механізм правового регулювання. Цінності – це результат узагальнення соціального досвіду й еталон належного, позаяк утілюють в собі суспільні ідеали. Правові цінності є феноменом, який динамічно розвивається. Однією з цінностей, що вже узвичаєно співвідноситься з європейським стилем правового мислення, є толерантність.
Зазначено, що визначена проблематика, насамперед, обумовлюється важливістю використання правових заборон як способів та методів правового регулювання, покли- каних забезпечити нормальний розвиток та існування суспільства та відносин, що ви- никають як у суспільстві, так і у державі загалом.
У статті визначено правові імперативи толерантизації суспільних відносин. Проблема толерантності пов’язана з низкою принципових філософсько-світоглядних питань, які торкаються розуміння людини, її ідентичності, громадянської позиції, можливостей і меж націє- й державотворення, демократизації суспільного життя, діалогу культур і цивілізацій, пошуку «софійного» дискурсу толерантності.
Здійснено теоретико-правовий аналіз категорії “законний інтерес”, формуванню її дефініції, виокремлення на цій основі загального розуміння законних інтересів громадян у сфері власності. Особливу увагу присвячено аналізу трьох ключових теорій пояснення змісту законного інтересу, які стосуються ототожнення законних інтересів з прагненням людини, юридичним дозволом та суб’єктивним юридичним правом. Запропоновано визнавати законний інтерес специфічною правовою можливістю. Окрема увага присвячена дослідженню співвідношення законних інтересів з суб’єктивними правами.
Досліджено правове регулювання суспільних відносин у мережі Інтернет. Про- аналізовано законодавче регулювання Інтернету як особливого інформаційного простору та як технологічної мережі. Охарактеризовано різні підходи та класифікаційні особливості правового регулювання Інтернету як технологічної мережі та як особливого середовища, в якому здійснюються комунікативні відносини. Визначено провідну роль держави у регулюванні мережі Інтернет та встановленні законодавчого забезпечення, відзначено важливість саморегулювальних відносин. Зроблено відповідні висновки та надано рекомендації.
Наявність сьогодні в правовому дискурсі значної кількості наукових підходів
щодо визначення предмету права соціального забезпечення є невиправданою, оскільки
неможливо визначати універсальний критерій для відмежування цієї галузі права від
збіжних галузей права. На нашу думку, відносини, які складають предмет права
соціального забезпечення в основній своїй кількості мають матеріальний характер, а
також і не матеріальний, хоча і дотичний до матеріального, адже всі відносини пов’язані
У статті простежено та науково висвітлено розвиток особистості в системі соціальних спільнот, визначено загальне в індивідуальному. З’ясовано проблему особистості як індивідуальності у контексті порівняння категорій “індивідуальність” та “особистість”. Доведено, що розвиток особистості, розкриття її індивідуальності – це розвиток загальносуспільного в індивідуальному і через нього зростання багатства та розмаїття її духовного світу, розвиток ініціативи і творчих здібностей.
У контексті філософсько-правового знання у статті проаналізовано дефініцію “громадянське суспільство”, запропоновано та систематизовано відомі наукові підходи до розуміння означеного поняття. В основу статті покладено дослідження провідних філософів, а також власні авторські підходи і висновки щодо проблематики дослідження.