правове регулювання

Стаття присвячена проблемі адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки, адміністративному механізму, основною метою якого є регулювання суспільних відносин щодо збереження здоров’я та життя людей, запобігання заподіянню шкоди навколишньому середовищу, погіршення здоров’я населення.

Особливу увагу приділено визначенню ролі чинного законодавства, сучасних екологічних програм в структурі адміністратимвно-правового забезпечення екологічної безпеки.

24 лютого 2022 р. відбулось вторгнення російських військ на територію України, що заставило державні органи прийняти воєнне положення в країні. Внаслідок чого постає цілий ряд питань як діяти в воєнний стан різноманітним сферам і об’єктам. Важливим моментом у даному контексті являється освітня сфера, а саме особливості її правового регулювання  оплати праці працівників закладів освіти в мовах воєнного стану.

У статті обґрунтовано роль релігійних організацій у забезпеченні права на без- печне для життя і здоров’я довкілля, здійснено аналіз їхньої діяльності та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави. Завданням релігійних організацій у галузі збереження довкілля, насамперед є мотивація свої адептів відповідально ставитися до навколишнього середовища, виховувати у них еко- логічну свідомість, яка є складовою високої моральності.

Проведено аналіз існуючої системи контролю у сфері благоустрою населених пунктів. Проаналізовано останні дослідження, що стосуються системи контролю в цій сфері. Розглянуто загальні вимоги до здійснення контролю в рамках державного регулювання, проаналізовано стан застосування державного, самоврядного та громадського контролю в цій сфері. Запропоновано пропозиції щодо удосконалення системи контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Розглянуто актуальні питання з трансформації правового забезпечення управління людськими ресурсами державної служби. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини в сфері державного управління людськими ресурсами. Виявлено недоліки й запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення управління людськими ресурсами в системі державної служби України.

Розглянуто кадрові ризики як невід’ємну складову системи управління персоналом в органах місцевого самоврядування в Україні. Проаналізовано використання поняття “кадрові ризики” в чинних нормативно-правових актах, які регулюють питання функціонування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Окреслено основні підходи до визначення поняття “кадрові ризики в системі управління персоналом в органах місцевого самоврядування в Україні”.

Анотація. У статті на основі комплексного системного підходу здійснено аналіз, у контексті чинного законодавства, основних науково-теоретичних підходів до основних засад правового регулювання забезпечення екологічної безпеки при надзвичайних ситуаціях.

Метою дослідження є розкрити особливості юридичної техніки підзаконної правотворчості. Використані, перш за все, принципи і прийоми формально-логічної методології. Широке застосування отримали елементи структурно-функціонального підходу. Так, виявлення міжгалузевих зв’язків у підзаконній правотворчості побудоване на функціональній природі права в цілому і регулятивних засобах підзаконних нормативно-правових актів зокрема.

У статті досліджується правова політика у сфері інновацій та інтелектуальної власності. Обґрунтовано необхідність інноваційного розвитку України як одного з головних чинників соціально-економічного розвитку. Проаналізовано підходи до визначення сутності категорії «інноваційна діяльність» та визначено проблеми правового регулювання інноваційної діяльності у контексті з інтелектуальною діяльністю при забезпеченні інноваційного розвитку держави та її регіонів. Уточнено сутність правової політики щодо активізації та розвитку інноваційної складової національної економіки.

Відзначено, що сьогодні для сфери соціального забезпечення суддів в Україні є характерними наступні напрямки: 1) адаптація європейських стандартів та досвіду зарубіжних держав у нормах законодавства про судоустрій і статус суддів України; 2) збільшення заробітної плати суддів за рахунок урізання соціальних гарантій; 3) зменшення змісту та обсягу соціального забезпечення суддівського корпусу; 4) переходу держави від переважання натурального соціального забезпечення (за рахунок у першу чергу пільг та гарантій) до грошового забезпечення.