Проведено аналіз існуючої системи контролю у сфері благоустрою населених пунктів. Проаналізовано останні дослідження, що стосуються системи контролю в цій сфері. Розглянуто загальні вимоги до здійснення контролю в рамках державного регулювання, проаналізовано стан застосування державного, самоврядного та громадського контролю в цій сфері. Запропоновано пропозиції щодо удосконалення системи контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Розглянуто актуальні питання з трансформації правового забезпечення управління людськими ресурсами державної служби. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини в сфері державного управління людськими ресурсами. Виявлено недоліки й запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення управління людськими ресурсами в системі державної служби України.
Розглянуто кадрові ризики як невід’ємну складову системи управління персоналом в органах місцевого самоврядування в Україні. Проаналізовано використання поняття “кадрові ризики” в чинних нормативно-правових актах, які регулюють питання функціонування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Окреслено основні підходи до визначення поняття “кадрові ризики в системі управління персоналом в органах місцевого самоврядування в Україні”.
Анотація. У статті на основі комплексного системного підходу здійснено аналіз, у контексті чинного законодавства, основних науково-теоретичних підходів до основних засад правового регулювання забезпечення екологічної безпеки при надзвичайних ситуаціях.
Метою дослідження є розкрити особливості юридичної техніки підзаконної правотворчості. Використані, перш за все, принципи і прийоми формально-логічної методології. Широке застосування отримали елементи структурно-функціонального підходу. Так, виявлення міжгалузевих зв’язків у підзаконній правотворчості побудоване на функціональній природі права в цілому і регулятивних засобах підзаконних нормативно-правових актів зокрема.
У статті досліджується правова політика у сфері інновацій та інтелектуальної власності. Обґрунтовано необхідність інноваційного розвитку України як одного з головних чинників соціально-економічного розвитку. Проаналізовано підходи до визначення сутності категорії «інноваційна діяльність» та визначено проблеми правового регулювання інноваційної діяльності у контексті з інтелектуальною діяльністю при забезпеченні інноваційного розвитку держави та її регіонів. Уточнено сутність правової політики щодо активізації та розвитку інноваційної складової національної економіки.
Відзначено, що сьогодні для сфери соціального забезпечення суддів в Україні є характерними наступні напрямки: 1) адаптація європейських стандартів та досвіду зарубіжних держав у нормах законодавства про судоустрій і статус суддів України; 2) збільшення заробітної плати суддів за рахунок урізання соціальних гарантій; 3) зменшення змісту та обсягу соціального забезпечення суддівського корпусу; 4) переходу держави від переважання натурального соціального забезпечення (за рахунок у першу чергу пільг та гарантій) до грошового забезпечення.
Досліджено вплив правового регулювання на державну єдність та територіальну
цілісності України. Визначено, що суверенітет України поширюється на всю територію,
територіальний устрій ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території в
межах існуючих кордонів. Державна єдність і цілісність державної території означає, що
складові частини держави перебувають в нерозривному взаємному зв’язку, харак-
теризуються внутрішньою єдністю. Територіальна єдність та цілісність забезпечують
Розглянуто ситуацію у сфері інтелектуальної власності в Україні, розкрито поняття об’єктів інтелектуальної діяльності та авторських прав, обґрунтовано необхідність захисту інтелектуальної діяльності науково-педагогічних працівників, окреслено подальші тенденції щодо захисту отриманих результатів інтелектуальної діяльності, запропоновано створення ефективної системи правового регулювання інтелектуальної діяльності науково-педагогічних працівників.
Досліджено проблемні моменти впровадження міжнародно-правових приписів у систему реалізації національної державної освітньої політики. Проаналізовано окремі нормативно-правові акти, що становлять основу міжнародних та європейських стандартів з метою їх імплементації в українське законодавство, зокрема в аспекті децентралізації публічної влади на місцях. Обґрунтовано необхідність відповідності змісту національного законодавства міжнародно-правовим стандартам у сфері демократизації місцевого врядування.