правове регулювання

Проаналізовано наявні у сучасному науковому дискурсі доктринальні дефініції “правоутворення” та окреслено характерологічні ознаки даного феномену. На основі узагальнення різних підходів до дефініції “правоутворення” визначено такі його ознаки: 1) вживається у різних аспектах; 2) тривалість правоутворення; 3) містить як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники; 4) в результаті правоутворення утворюються правові норми. Оскільки правоутворенння є тривалим процесом, то воно може бути по- ділене на певні етапи.

У статті обґрунтувано ролі релігійних організацій у захисті екологічних прав людини, проаналізовано їх діяльність та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави.

Досліджено нормативно-правові засади формування компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Розкрито зміст ключових законів України щодо органів місцевого самоврядування та сучасних концепцій їхньої діяльності. З’ясовано, що в Україні відсутнє єдине кон- цептуальне бачення статусу, компетенцій та відповідальності органів місцевого самоврядування. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення щодо функціонування та розвитку органів місцевого самоврядування в Україні формується із регуляторних актів різного рівня.

Висвітлено дискусійні питання історії створення технології Blockchain та аспекти міжнародного досвіду її інституціоналізації та правового регулювання.

В статті на основі на основі аналізу чинного національного законодавства визначити основні проблеми правового регулювання охорони здоров’я в Україні та окреслити напрями удосконалення нормативно-правової бази у цій сфері. Відзначається, що процес формування якісної та ефективної національної нормативно-правової бази у сфері охорони здоров’я в Україні обтяжений цілою низкою проблем. Більшість запропонованих проєктів не сприяють ефективному вирішенню проблем, які пов’язані з охороною здоров’я, а лише фактично їх поглиблює.

У статті позначено необхідність об’єктивації категорії «інформація» та налагодження правової бази для її регулювання, розглянуті існуючі нормативно-правові акти, що регулюють інформацію. 

Відзначено необхідність розгляду як об’єкт цивільного права лише тієї інформації, що є результатом людської діяльності. 

Поставлено проблемне питання про віднесення інформації до об’єктів цивільного права, для відповіді на це питання проаналізовано ознаки об’єкта цивільного права, виведені вченими-цивілістами. 

У статті здійснено всебічний аналіз загальнотеоретичних та конституційно-правових засад регламентації права людини на охорону здоров’я в державах Європейського Союзу, зокрема визначено особливості його реалізації з метою можливої імплементації у національне законодавство України.

Стаття присвячена проблемі адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки, адміністративному механізму, основною метою якого є регулювання суспільних відносин щодо збереження здоров’я та життя людей, запобігання заподіянню шкоди навколишньому середовищу, погіршення здоров’я населення.

Особливу увагу приділено визначенню ролі чинного законодавства, сучасних екологічних програм в структурі адміністратимвно-правового забезпечення екологічної безпеки.

24 лютого 2022 р. відбулось вторгнення російських військ на територію України, що заставило державні органи прийняти воєнне положення в країні. Внаслідок чого постає цілий ряд питань як діяти в воєнний стан різноманітним сферам і об’єктам. Важливим моментом у даному контексті являється освітня сфера, а саме особливості її правового регулювання  оплати праці працівників закладів освіти в мовах воєнного стану.

У статті обґрунтовано роль релігійних організацій у забезпеченні права на без- печне для життя і здоров’я довкілля, здійснено аналіз їхньої діяльності та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави. Завданням релігійних організацій у галузі збереження довкілля, насамперед є мотивація свої адептів відповідально ставитися до навколишнього середовища, виховувати у них еко- логічну свідомість, яка є складовою високої моральності.