правове регулювання

Стаття “Правові аспекти боротьби з дезінформацією в Європейському Союзі: уро- ки для України» детально описує та аналізує проблему пов’язану з великою кількістю неправдивої, маніпулятивної та вкрай шкідливої інформації, з якою змушена стикатись кожна сучасна людина. Приділяється особлива увага законодавчому регулюванні інформаційної сфери, заходах спрямованих на покращення інформаційної безпеки в Європейському Союзі та Україні.

Анотація. Стаття присвячена дослідженню діючих в Україні норм міжнародного гуманітарного права стосовно військовополонених та історія їх імплементації в українське правове поле. Проводиться грунтовний аналіз норм міжнародного гуманітарного права та їх імплементації в національне законодавство.

Анотація. У статті у контексті чинного національного законодавства та нормативних актів Європейського Союзу розглянуто теоретичні та практичні засади, які визначають особливості укладання банківських договорів у мережі Інтернет за допомогою сучасних веб-інтерфейсів і подібних механізмів (насамперед, click-wrap та browse-wrap контрактів) у світлі визнання дійсності. Методологічну основу склали загальні та приватні методи наукового пізнання.

       Анотація.  Поширення коронавірусної інфекції нового типу COVID-19 тепер не є надзвичайною ситуацією міжнародного значення. Таке рішення 5 травня ухвалила Всесвітня організація охорони здоровʼя. Епідемія коронавірусної інфекції, що розпочалася наприкінці 2019 року в Китаї, у січні 2020 року була оголошена ВООЗ надзвичайною ситуацією міжнародного значення у сфері охорони здоровʼя. Після поширення епідемії на інші країни її було в березні 2020 року оголошено пандемією. Багато країн пішли на безпрецедентні карантинні заходи, що позначилися на світовій економіці та житті людей.

Стаття присвячена проблемі адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки, адміністративному механізму, основною метою якого є регулювання суспільних відносин щодо збереження здоров’я та життя людей, запобігання заподіянню шкоди навколишньому середовищу, погіршення здоров’я населення.

Особливу увагу приділено визначенню ролі чинного законодавства, сучасних екологічних програм в структурі адміністратимвно-правового забезпечення екологічної безпеки.

Безумовним надбанням цивілізації, показником цивілізованого розвитку су- спільства є встановлення та забезпечення соціального порядку. Одним із ціннісних проявів характерних ознак дієвості права в суспільстві вважається відповідний правопорядок, який досягається засобами впливу, регулювання, забезпечення. Не викликає сумніву теза проте, що ціннісний вияв регулювання — це ознака стабільного суспільного розвитку. Розглянуто і надано характеристику регулюванню в контексті розгляду ефективної його дії як регулятора суспільних відносин.

У статті у контексті чинного національного законодавства та нормативних актів Європейського Союзу розглянуто теоретичні та практичні засади, які визначають особливості укладання банківських договорів у мережі Інтернет за допомогою сучасних веб-інтерфейсів і подібних механізмів (насамперед, click-wrap та browse-wrap контрактів) у світлі визнання дійсності. Методологічну основу склали загальні та приватні методи наукового пізнання.

Зазначено, що визначена проблематика, насамперед, обумовлюється важливістю використання правових заборон як способів та методів правового регулювання, покли- каних забезпечити нормальний розвиток та існування суспільства та відносин, що ви- никають як у суспільстві, так і у державі загалом.

Проаналізовано наявні у сучасному науковому дискурсі доктринальні дефініції “правоутворення” та окреслено характерологічні ознаки даного феномену. На основі узагальнення різних підходів до дефініції “правоутворення” визначено такі його ознаки: 1) вживається у різних аспектах; 2) тривалість правоутворення; 3) містить як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники; 4) в результаті правоутворення утворюються правові норми. Оскільки правоутворенння є тривалим процесом, то воно може бути по- ділене на певні етапи.

У статті обґрунтувано ролі релігійних організацій у захисті екологічних прав людини, проаналізовано їх діяльність та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави.