персонал

Управління інноваційними процесами є вагомим чинником підвищення конкурентоспроможності приватних підприємств в умовах російсько-української війни та нестабільної економіки. Теоретичною основою є процесний, системний, ситуаційний та цифровий підхід в менеджменті. Приватне підприємство змінює та реалізовує інноваційні проєкти, орієнтовані на підвищення ефективності роботи персоналу та забезпечення економічної безпеки. Дослідження фокусується на тому, як оцінити бізнес-процеси у проєктах і, наскільки безпечний інноваційний проєкт для підприємства з економічного погляду та цифровізації.

Висвітлено основні тенденцій і прикладні аспекти формування цифрової грамотності персоналу комунальних підприємств у сфері охорони здоров’я в сучасних умовах та надання рекомендацій для її вдосконалення. Окреслено сутність цифрової складової економіки та її особливостей. Проаналізовано рівень цифрової грамотності працівників медичної сфери в умовах реформування та воєнного стану. Досліджено фактори, що впливають на формування та розвиток цифрових навичок персоналу медичної установи.

Розглянуто основні підходи до розуміння сутності цифрових компетенцій та акцентовано увагу на їх особливостях під час підготовки майбутніх управлінців. Аргументовано, що застосування цифрових технологій в суспільстві не має призвести до масового безробіття, бо завдяки діджиталізації з’являються нові можливості для пошуку роботи. На основі рейтингу України за Глобальним індексом конкурентоспроможності талантів у 2020–2022 рр. проаналізовано здатність українських спеціалістів опановувати цифрові технології та наголошено на невисоких позиціях України у цьому рейтингу.

У статті досліджено сутність стратегічного управління людськими ресурсами підприємства, здійснено теоретичне узагальнення основних понять та положень, проаналізовано головні завдання стратегічного управління людськими ресурсами, методи та функції. Визначено основні показники та методи оцінювання ефективності управління людськими ресурсами. Досліджено технологію управління людськими ресурсами на основі високої залученості, що складається із послідовної реалізації етапів, та запропоновано рекомендований процес її впровадження на підприємстві.

Визначено основні засади системи мотивування персоналу комунальних некомерційних підприємств у сфері охорони здоров’я в сучасних умовах та надання рекомендацій для її покращення. Проаналізовано актуальні питанням мотивування персоналу медичних установ в умовах реформування, нестабільності та воєнного стану. Окреслено основні проблеми закладів охорони здоров'я в процесі організаційних та фінансово-бюджетних трансформацій. Досліджено чинну систему мотивування працівників медичного закладу.

У статті визначено поняття «мотивування». Автори узагальнили сутність процесу мотивування, дослідили сучасні теорії мотивування працівників, та способи, якими їх можна використати в межах поглиблення міжнародної співпраці. З’ясовано, чому важливо досліджувати методи та системи, застосовувані для мотивації. Увагузосереджено на елементах, які відіграють роль у мотивуванні персоналу в умовах міжнародної співпраці. На основі аналізування літератури сформульовано основні рекомендації для сфери мотивування персоналу в компаніях, які займаються міжнародною діяльністю.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні питання цифровізації роботи HR-менеджера із персоналом та обґрунтування можливості інвестування у діджиталізацію підприємства.

Розглянуто актуальні питання застосування функціонального підходу до управління персоналом в умовах воєнного стану. Проаналізовано тенденції щодо управління персоналом на підприємствах в умовах воєнного стану.

Обґрунтовано зростання прийнятності емоційного інтелекту як основного фактора оцінювання особистості та ефективного управління людськими ресурсами. Емоційний інтелект як здатність розвивати потенціал, співпереживати, співпрацювати, мотивувати та розвивати інших не можна відокремити від системи ефективної діяльності та управління людськими ресурсами. Людська особистість має вирішальне значення для організаційного керівництва та визначення успіхів з погляду викликів і можливостей, а також налагодження як міжнаціональних, так і двосторонніх відносин.

Розглянуто проблему застосування фаворитизму, непотизму та кронізму в Україні при здійсненні формування політико-управлінської еліти. Викладено теоретичний матеріал, який містить відомості щодо тлумачення дефініцій «фаворитизм», «непотизм» та «кронізм», перелік моделей владної еліти, розглянуто основні наукові погляди щодо доцільності добору кадрів на основі родинних, близьких чи інших зв’язків, порушено питання необхідності формування політико-управлінської еліти з національною ідеєю, визначено сучасні тенденції добору кандидатів на посади вищого ешалону української влади.