державне управління

Проаналізовано зарубіжний досвід використання блокчейн-технологій у сфері публічного управління та окреслено перспективи їх запровадження в Україні.

Досліджено основні проблеми розвитку економіки України у контексті її ідентифікації як європейської держави, виділено основні зовнішні загрози її фінансової безпеки. Проаналізовано основні загрози фінансовій безпеці України. Оцінено та узагальнено досвід провідних країн європейського простору у напрямі формування та забезпечення економічної безпеки України і на цій основі запропоновано необхідність зміцнення основних її складових у сучасних умовах розвитку суспільства. Охарактеризовано особливості забезпечення фінансової безпеки підприємств у розвинених країнах.

Проаналізовано основні підходи до визначення змісту понять «державний контроль» і «державний нагляд» у вітчизняній науці державного управління і у юридичній науці, розкрито їх трактування в окремих нормативно-правових актах. Виявлено основні відмінності між контролем і наглядом як складовими контрольної функції державного управління та показано основні підходи у їх юридичному тлумаченні. Доведено, що найважливішими напрямами застосування контрольної функції державного управління в Україні є контроль і нагляд.

Досліджено сучасний стан державного управління у сфері медичної реабілітації. Звернено увагу на появу нових чинників впливу на ефективність державного управління у цій сфері внаслідок процесу трансформації національної системи охорони здоров’я. Визначено основні проблеми та напрями покращання механізмів державного управління у сфері медичної реабілітації як підсистеми національної системи охорони здоров’я.

На підставі аналізу наукової літератури визначено моделі правоосвітнього спрямування, що запропоновані українськими вченими, здійснено їх узагальнення. Розроблено та описано функціональну модель публічного управління правовою освітою населення в Україні, визначено її основні елементи та підходи.

Проаналізовано національну політику держави щодо функціонування системи екстреної медичної допомоги, зокрема її підсистеми — санітарної авіації. Розглянуто досвід різних регіонів України щодо відродження системи надання екстреної медичної допомоги засобами санітарної авіації. Досліджено також підходи до вирішення цієї проблеми з боку державних органів, громадянського суспільства, комерційних структур. Виокремлено існуючі юридичні колізії у правовому механізмі державного управління національною системою охорони здоров’я і запропоновано шляхи їх вирішення.

Проаналізовано основні чинники впливу популізму на публічне управління в історичному аспекті. Доведено, як свідчить досвід, що популізм завжди займав особливе місце в реалізації програм політичних лідерів та партій і їх взаємозв’язок з публічним управлінням. Зазначено, що популізм залишається актуальним феноменом соціально-політичного життя багатьох країн світу. Здійснюючи значний вплив на політику країн із порівняно малим досвідом функціонування демократичних інститутів, популізм досить помітно виявляє себе у сучасному політичному просторі «старих» демократій.

Досліджено стан Інтернет-представництва громадських організацій середнього медичного персоналу в розрізі областей України. Проаналізовано відображення діяльності таких громадських організацій на офіційних сайтах УОЗ/ГУОЗ і/або облдержадміністрацій. Детальніше розглянуто діяльність громадського об’єднання «Львівська обласна асоціація медичних сестер» (ГО «ЛОАМС») як типового представника таких організацій.

Проведено теоретико-методологічний аналіз сутності та основних концепцій побудови ефективної держави. Охарактеризовано її як нову якість державної організації суспільства. Здійснено теоретичну ідентифікацію ефективної держави, представлену різними національними школами. Розкрито концептуальні й методологічні суперечності щодо її розуміння. Охарактеризовано основні проблеми, які характерні для побудови ефективної держави в межах національних дослідницьких шкіл. Розкрито методологічні аспекти щодо конкретизації її структурних елементів.

Здійснено обґрунтування необхідності формування комунікативної системи публічного управління як способу забезпечення координованості діяльності суб’єктів державної, самоврядної, громадської, медійної влад щодо управління суспільними процесами. Визначено теоретико-методологічні засади становлення комунікативної системи публічного управління та розроблено її структурно-функціональну модель.