Стаття присвячена проблемі організації судово-експертної діяльності в процесі здійснення кримінального переслідування та, загалом, - проблемі вдосконалення всієї процедури отримання доказової інформації в процесі здійснення кримінального провадження в країнах Європи.
Стаття присвячена проблемі криміналістичного та процесуального аналізу
сутності й цілей використання судових експертиз під час досудового розслідування
кримінальних проваджень. У кримінальній процесуальній діяльності спеціальні знання
використовуються у двох формах: у формі залучення спеціалістів під час проведення
окремих слідчих (розшукових) дій; у формі залучення експерта в кримінальне
провадження для проведення експертизи. Саме друга із зазначених вище форм
залучення спеціальних знань є особливо важливою для кримінального провадження в
Розглядаються питання учасників кримінального провадження, уповноважених підтримувати обвинувачення в суді. КПК України до сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення віднесено слідчого, дізнавача, керівника органу досудового розслідування, керівника органу дізнання, прокурора, а також потерпілого, його представника та законного представника у випадках, установлених КПК України.
У цивілізованих демократичних державах невід'ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура.
У сучасних умовах, коли нагальним стає питання ефективного реформування правової системи держави, наближення її до європейських стандартів − стандартів країн із більш досконалою правосвідомістю та правовою культурою, постають проблемні питання становлення та розвитку правової допомоги як гарантiї правопорядку та законності в громадянському суспільстві в Україні.
Стаття присвячена питанню, що становить інтерес науковців та практиків в контексті застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - характеристиці особи поручителя, як такої, що заслуговує на довіру. Дослідження положень чинного законодавства та результатів наукових праць вчених обґрунтовано дозволило сформувати відповідні висновки.
В статті проаналізовано окремі положення чинного законодавства та судової практики з метою з`ясування змістовного наповнення визначення, що міститься у частині 3 статті 60 Кримінального процесуального кодексу України «стан досудового розслідування».
Проаналізовано позиції науковців щодо визначення змісту кримінально- процесуальних функцій. Досліджено питання стосовно змісту, моменту виникнення та етапів реалізації кримінально-процесуальної функції обвинувачення. Акцентовано, що функція обвинувачення є рушійною силу кримінального процесу і сприяє виникненню інших кримінально-процесуальних функцій захисту і судового розгляду.
Присвячено проблемі мутності процесуального примусу в процесі застосування запобіжних заходів, пов’язаних із частковим обмеженням свободи особи під час здійснення кримінального переслідування.
Розглянуто особливості захисту прав потерпілого під час досудового розслі-дування. Потерпілий є учасником кримінального провадження і займає у ньомуцентральне місце. Україна проголошена демократичною, правовою державою і своюдіяльність спрямовує на основі конституційних принципів, зокрема, людину визнанонайвищою соціальною цінністю, а кримінально-процесуальна діяльність повинна самезабезпечувати та захищати цей основний зміст і спрямованість діяльності держави на“захист прав людини”.
Закріплення у КПК 2012 р. інституту негласних слідчих (розшукових) дій вивело
негласні засоби отримання інформації на новий законодавчий рівень. Хоча варто
зазначити, що таке нововведення породило чимало дискусій серед науковців та
практиків щодо розуміння суті негласних слідчих (розшукових) дій та співвідношення їх
із оперативно-розшуковими заходами. Одні з них вважають, що це прогресивний крок
законодавця, спрямований на удосконалення засобів кримінальної процесуальної
діяльності, інші зазначають про недоцільність запровадження таких дій.