охорона здоров’я

Стаття присвячена питанням законодавчої регламентації суб’єктів корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень, з’ясування їхньої специфіки та видів у сфері охорони здоров’я. Проведено правовий аналіз та порівняльну характе­ристику визначення суб’єктів корупційних правопорушень згідно з КК України та Законом України “Про запобігання корупції”, висловлено певні пропозиції щодо напря­мів удосконалення законодавства. 

Анотація. В науковій статті зосереджено увагу на факторах, які свідчать про актуальність дослідження державного і громадського контролю у сфері охорони здоров’я як об’єкта правового регулювання. До таких факторів належить незадовільний стан здоров’я населення, дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я, якість та ефективність проведення медичної реформи, якість надання медичних послуг та ін. Відтак дослідження особливостей співвідношення та правового регулювання державного та громадського контролю у сфері охорони здоров’я є надзвичайно актуальним.

Визначено основні засади системи мотивування персоналу комунальних некомерційних підприємств у сфері охорони здоров’я в сучасних умовах та надання рекомендацій для її покращення. Проаналізовано актуальні питанням мотивування персоналу медичних установ в умовах реформування, нестабільності та воєнного стану. Окреслено основні проблеми закладів охорони здоров'я в процесі організаційних та фінансово-бюджетних трансформацій. Досліджено чинну систему мотивування працівників медичного закладу.

У статті сформульовано парадигму розвитку медичного права в Україні, а також розглянуто складові елементи що її формують. Вважаємо, що правовідносини, які вхо- дять до предмета медичного права, доцільно виокремити у дві групи. Перша група представлена тими відносинами, що виникають при здійсненні медичної діяльності у процесі надання медичної допомоги. Тобто, відносини між лікарем і пацієнтом при здій- сненні першим діагностичних, лікувальних й профілактичних заходів. На наше переко- нання, вони є основою відносин у сфері медицини.

Проаналізовано чільне законодавство, що визначає правові, організаційні, та соціально-економічні засади забезпечення охорони здоров’я громадян, розглянуто нормативні основи для розроблення стандартів і клінічних протоколів лікування захворювань органу зору. Виявлено відсутність в нор- мативно-правових актах вимог до якості та вартості офтальмологічних послуг. Запропоновано нормативно регламентувати якість та вартість, визначити механізм їх фінансового забезпечення на третинному рівні медичної допомоги.

Однією з найважливіших у житті людини та суспільства є сфера охорони здоров’я. До- ведено, що принцип доступу до медичної допомоги є вирішальним для забезпечення правового статусу пацієнта, і він викладений у багатьох міжнародних документах. Міжнародне право визначає основні стандарти доступності медичної допомоги, які забезпечують фінансову, територіальну, професійну та інформаційну доступність.

Міжнародний захист прав людини – це одне із найважливіших завдань сучасного міжнародного права та пов’язане з поняттям «стандарти прав людини». За допомогою стандартизації прав та свобод людини і громадянина можливо визнати ту чи іншу правову систему демократичною, тобто такою, яка відповідає демократичним цілям розвитку людства. Значну роль у захисті прав людини відіграють міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я, і тому виникає необхідність їхнього дослідження.