Досліджено соціально-екологічні чинники концепції сталого розвитку, зв’язок економічного зростання і соціального розвитку. Проаналізовано головні соціально-екологічні проблеми переходу національної економіки України на принципи сталого розвитку.
Розглянуто та проаналізовано кількісні та фінансові показники державних цільових програм за період 2008 — 2014 рр. Отримано загальну характеристику стану застосування вітчизняного програмно-цільового управління для реагування у найбільш суттєвих напрямах глобалізаційних впливів.
Проведено визначення вихідних умов функціонування громадського транспорту в сучасних умовах. Проаналізовано зарубіжний досвід діяльності громадського транспорту, рівня його прибутковості. Визначено сутність Концепції розвитку громадського транспорту, а також її типові структурні елементи. Досліджено етапи розробки та прийняття цієї концепції. Розкрито особливості реалізації згаданої вище концепції у містах України, а також проаналізовано результати її впровадження на прикладі міста Києва.
Досліджено принципи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад в Україні. Проаналізовано основні дефініції територіальної громади та запропоновано власне визначення фінансового забезпечення розвитку територіальних громад як надання фінансової дієздатності шляхом залучення інструментів, важелів та засобів впливу на фінансовий стан територіальної громади для ефективного функціонування всіх сфер її життєдіяльності. З’ясовано правове регулювання фінансового забезпечення розвитку територіальних громад в Україні в умовах бюджетної децентралізації.
Проаналізовано основні чинники впливу у системі соціальних детермінант. Доведено, що пріоритетними за силою впливу на розвиток публічного управління є соціокультурні чинники. Розроблено авторську модель соціокультурної матриці відповідно до синергетичної моделі розвитку суспільства як відкритої системи. Обґрунтовано вагомість таких соціокультурних чинників на розвиток публічного управління: історичний чинник, ментальність, колективна пам’ять, національно-культурна ідентичність; світогляд із ціннісною системою координат, громадянська культура, економічна активність, соціальний капітал.
Розглянуто стан державно-приватного партнерства в Україні та перспективи його розвитку в умовах реформи охорони здоров’я. Зауважено, що співпраця державного та приватного сектору набуває все більшого соціального значення, проте існуюча практика не демонструє ефективність у реалізації визначених цілей. На основі проведеного аналізу визначено ризики та проблеми в реалізації державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров’я у сучасних умовах в Україні.
У статті визначено, що з огляду на численні соціально-економічні проблеми сучасного розвитку України задається питання про існування проблем практичної діяльності національної еліти в Україні, адже будь-який соціально-економічний розвиток населення напряму залежить від її лідерів, які через покладені на них функції визначають ключові напрями і стратегії соціально-економічного розвитку та є субꞌєктами процесів державотворення.
В статті визначені основні умови та проблеми впровадження енергоефективних технологій для бізнесу в Україні та розглянутий проектний досвід будівництва «зелених» комерційних будівель, які були зведені в останні роки.
У статті визначено, що управлінська еліта здійснює важливу роль у формуванні і розвитку держави загалом, адже поєднює в собі владні функції значну матеріальну базу і наділені управлінські можливості. Таким чином, визначено, що від правильності дії залежить розвиток держави або ж її занепад, внаслідок чого нижче на основі цього визначено її ключові проблеми діяльності, вплив на розвиток процесів країни, внаслідок чого запропоновано ключові засади головною метою яких є удосконалення процесів управління державою.
Розглянуто сутність емоційного інтелекту, зокрема трактування даної категорії основними її дослідниками, модель емоційного інтелекту, що відображає його складові, сфери застосування та сфери впливу («я», «ти» та «ми»). Вказано на відмінність між поняттями «компетенція» та «компетентність», а також на місце емоційного інтелекту чи компетентності у системі інших ключових компетенцій сучасного менеджера. Відображено взаємозв’язок між емоційним інтелектом та іншими навичками управ- лінця.