свобода

У статті з’ясовано філософсько-правові особливості правової поведінки як чинни- ка самоствердження людини в епоху постмодерну. У межах філософсько-правового ро- зуміння постмодерн слід розглядати в двох аспектах: концептуально-ідеалістичному (як теоретичної концепції) та нігілістичному (як сучасної суспільної дійсності). Відповідно до природно-правової теорії будь-яка поведінка буде правомірною, якщо людина, реалі- зуючи свої природні права, не порушуватиме аналогічні права інших осіб.

       Хоча будь-яка війна є “продовженням політики іншими засобами” (К. фон Клаузевіц), російсько-українську війну проаналізовано з точки зору екзистенціалістської філософії як філософії криз людини. Російсько-українська війна актуалізує забуті екзистенціалістські ідеї вибору, ситуації, свободи, обов’язку, відповідальності в контексті індивідуального та колективного самовизначення. Розглянуто праці, які пояснюють ці ідеї, таких філософів, як Ж.-П. Сартр, А. Камю, К. Ясперс. Війна руйнує життєвий світ людини, і тому вона повинна протистояти такому руйнуванню.

У статті проаналізовано сутність права на свободу та особисту недоторканність, механізми його забезпечення під час кримінального провадження, а також визначено умови правомірного його обмеження.

Свобода людини розвивається протягом багатьох століть, тому доволі багатозначна та не стоїть на місці, а досі є актуальною темою для багатьох науковців. Існує багато різних поділів та визначень свободи, і кожне з них є в певній мірі цікавим та доречним. Але свобода ‒ це цінність людини, яка надається їй Богом і завдяки якій людина може діяти з власної волі, не піддаючись обставинам. Цінність прав та свобод в даний час є дуже актуальною темою, оскільки більшість наших прав і свобод є обмеженими через певні матеріальні та духовні цінності.

З’ясовується особливість інтегративного аспекту етичних норм та свободи людини у праві обумовленого тим, що гармонія у праві проявляється через принцип координації дій між різними елементами і структурними підрозділами, які входять у суспільну систему, що дає можливість одержання етичних знань про принципи і норми з етичних кодексів, котрі є джерелами інформації про суспільні цінності.

Визначено основні підходи до розуміння громадянського суспільства як філософсько-правової категорії, котрі дали змогу показати плюралізм цієї дефініції. Проаналізовано концептуальні основи громадянського суспільства в історії філософсько- правового дискурсу. Обґрунтовано положення про те, що інваріантним змістом концепту громадянського суспільства залишались ідеї свободи, рівності, справедливості, суспільні цінності та чесноти.

На основі новітніх  наукових розвідок ґрунтовно проаналізовано філософсько-правовий
концепт  дефі ніції«громадянське  суспільство»,  систематизовано  сучасні  підходи
щодо  розуміння  означеного  поняття.  В  основу  дослідження  покладено  наукові  погляди
визначних  філософів,  а  також  запропоновано  власний  авторський  підхід  та  висновки
щодо  проблематики  дослідження.  Обґрунтовано,  що  громадянське  суспільство  –  це
система  забезпечення  життєдіяльності  соціальної,  соціокультурної  та  духовної  сфер,  їх

Теоретичне розуміння та філософське осмислення всіх правових феноменів
розпочалося з традиційного поділу права на позитивне і природне, відтак вони у
загальній свідомості вважаються певними антиподами, які разом з тим є практично
найбільш значущими типами праворозуміння. Нам вдалося простежити те, що саме
інтенсивний розвиток гуманістичних ідей у контексті нових політичних та економічних
тенденцій обумовив виникнення доктрини “природних прав людини”. Дедалі більше
серед широкого загалу набирала популярності твердження про те, що кожен індивід уже

У рецензованій монографії йдеться про людину як розумну та свідому істоту, про її знання та цінності, свободу та свідомість, які є проявами прагнення людиною буття. Основний спосіб буття людини у світі – це буття особистістю. Сьогодні існує небезпека нівелювання особистісного початку людського буття, коли науки про людину все більше натуралізуються, нейролізуються та комп’ютеризуються. Така нівеляція веде до пост-гуманізму та пост-людства. Це з одного боку. З іншого боку, істина також є одним із визначників буття особистістю. Істина облагороджує особистість.

Розглянуто сучасний стан імовніособливостіінтернет-комунікації. Встановлено, що в новому комунікаційному середовищіпредставлено не тільки традиційну комунікація, але сформовано принципово новіформи. Звідси з’являються такіпоняття як “метамова”, “новомовлення”. Формується new style (стиль інтернет-спілкування), для якого характерні: а) письмова вимова; 2) гіперінтертекстуальність; 3) зафіксована розмовність; 4) спонтанність. Новіформи комунікаціїнабувають популярностіта чітко виокремлюють зручні параметри для спілкування.