У статті аналізується питання правової природи легітимності, яка є основною властивістю публічної влади в процесі взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Вона є необхідною умовою функціонування публічної влади в умовах демократичної трансформації, яка забезпечує політичну стабільність та правопорядок в державі.
Легітимність включає в себе три базових елементи: справедливість, законність та доцільність, які тісно взаємопов’язані між собою. З точки зору автора статті легітимність - це одна з фундаментальних властивостей державної влади в демократичній правовій державі, яка проявляється у визнанні громадян (підданих) порядку конституювання та функціонування чинної влади справедливим, законним та доцільним, що має результатом їх готовність діяти відповідно до конституції та законів.
Автор статті виділяє ряд ознак які наповнюють легітимність її правовою суттю. Поперше, легітимність знаходить своє вираження через ідею права, справедливість та інші універсальні цінності. Подруге, легітимність містить нормативну складову, оскільки вона спирається на конституцію та законодавство. Тому виконання наказів чинної влади у вигляді конкретних приписів, чи загальних принципів здійснюється як через внутрішнє переконання у справедливому характері чинної влади та її законів, так і через можливість застосування санкції у разі порушення встановлених норм. По-третє, точкою відліку для легітимної влади є конституція, яка втілює в собі правові цінності та суверенну волю народу. Почетверте, легітимність завжди передбачає визнання суспільством правомірності того типу панування та його методів, які характерні для цього політичного режиму в певних історичних та соціальних обставинах. Поп’яте. застосування принципу «політичної доцільності» в процесі становлення демократичної правової держави може посилювати легітимаційний потенціал діючої влади або навпаки дестабілізувати систему політичних відносин. Застосування цього принципу дозволяє вирішити суспільно-політичні конфлікти та відновити (утвердити) демократичні цінності, подолати суспільну кризу у тих випадках, коли механізми її вирішення не зафіксовані у діючому праві.
1. Dabyrov A. (2007). Teoryia polytycheskoi lehytymnosty [The theory of political legitimacy]: kurs lektsii. Moscow: Rossyiskaia polytycheskaia эntsyklopedyia, 2007. – 272 p. [in Russian]. 2. Dal V. (1991). Tolkovыi slovar zhyvoho velykorusskoho yazyka. [Explanatory dictionary of the living Great Russian language.]Moscow : Russkyi yazыk, 1991. – T. 2. [in Russian]. 3. The Oxford English Dictionary. (1970) – Vol. VI (L - M). – Oxford : At the Clarendon Press, 1970. – 820 p. [in English]. 4. Dictionnaire Etymologique du Francais par Jacueline Picoche (1983). Agregee de grammaire Docteur es letters. Paris: les usuels du Pobert, 1983. – 830 p. [in French]. 5. Brockhaus Enzuklopadie in vierundzwangig Banden (1990). Neunzehute, vollig new bearbeitite Auflage. Dreizehuter Band. LahMaf. – Band 13. – Hamburg F. A. Brockhaus Mannheim, 1990. – 704 p. [in German]. 6. Sorokyn P. A. (1919). Эlementarnыi uchebnyk obshchei teoryy prava v sviazy s teoryei hosudarstva. [An elementary textbook of the general theory of law in connection with the theory of the state.] Yaroslavyvl :, 1919. – 325 p. [in Russian]. 7. Valades D. (2006). Kontrol nad vlastiu. [Control over power] Moscow : YdeiaPress, 2006. – 248 p. [in Russian]. 8. Radbrukh H. (2004). Fylosofyia prava. [The philosophy of law] Moscow : 2004. – 240 p. [in Russian]. 9. Volynets V. V. (2008). Lehitymnist vlady yak faktor politychnoi stabilnosti suspilstva [Legitimacy of power as a factor of political stability of society]. Doctors thesis. Odesa. [in Ukrainian]. 10. Rolz Dzh. (1995). Teoryia spravedlyvosty. [The theory of justice] Novosibirsk 1995. –536 p. [in English]. 11. Hart H. (1998). The concept of law / English translation. N. Komarova. Kyiv: Sfera, 1998. - 236 p. [in English]. 12. Maksymov S. Y. (2002). Pravovaia realnost : opыt fylosofskoho osmыslenyia [ Legal reality: the experience of philosophical thinking]: monohrafyia. Kharkiv : Pravo, 2002. –328 p. [in Russian]. 13. Kheffe O. (1998). Spravedlyvost : fylosofskoe vydenye [ The justice: a philosophical vision] / per. s nem. O. V. Kyldiushova ; pod red. T. A. Dmytryeva. Moscow : Praksyn, 2007. –192 p. [in German]. 14. Hoffe O. (1998). Vybrani statti. [Selected articles]. Kyiv. 1998. – 63 p. [in Ukrainian]. 15. Ylyn V. V. (1999). Polytolohyia. [Politology]. Moscow., 1999. – 386 p. [in Russian]. 16. Ylyn Y. A. (2003). O sushchnosty pravosoznanyia. [The theory of legal awareness] // Teoryia hosudarstva y prava / pod red. V. A. Tomsynova. Moscow. : Yzdvo «Zertsalo», 2003. – Р. 159–400. [in Russian]. 17. Теория государства и права : учебник для юрид. вузов и фактов (1998). Teoryia hosudarstva y prava : uchebnyk dlia yuryd. vuzov y faktov [The theory of state and law: a textbook for jurid. universities and facts] / pod red. V. M. Korelskoho y V. D. Perevalova. Moscow. : Yzdat. hruppa «NORMAYNFRAM», 1998. – 570 p.[in Russian]. 18. Chyrkyn V. E. (1994). Эlementы sravnytelnoho hosudarstvovedenyia. [Elements of comparative political science]. Moscow. : 1994. – 212p. [in Russian]. 19. Sirenko V. F. (2006). Pro lehalnist ta lehitymnist derzhavnoi vlady.[On the legality and legitimacy of state power]. Kyiv : Oriiany, 2006. – 60 p. [in Ukrainian]. 20. Skakun O. F. (2009). Teoriia derzhavy i prava : pidruchnyk. [The theory of state and power]. Kyiv : Alerta ; KNT ; TsUL, 2009. – 520 p. [in Ukrainian]. 21. Tsvykh V. F. (2001). Hromadianske suspilstvo : sutnist, evoliutsiia ta vzaiemodiia z derzhavoiu. [Civil society: essence, evolution and interaction with the state.]. Politychni obrii : zb. nauk. pr. / za red. F. M. Kyryliuka, M. I. Khylka. Kyiv. : UTsDK, 2001. – P. 95-126. [in Ukrainian]. 22. Kelzen H. (2004). Chyste Pravoznavstvo [Pure Jurisprudence]: z dod. : probl. spravedlyvosti / per. z nim. O. Mokrovolskoho. Kharkiv : Yunivers, 2004. – 496 p. [in Ukrainian]. 23. Chyrkyn V. (1995). Lehalyzatsyia y lehytymyzatsyia hosudarstvennoi vlasty [Legalization and legitimization of state power]. // Hosudarstvo y pravo. – 1995. – №8. – P. 65-73. [in Russian]. 24. Koziubra M. (2006). Konstytutsiinyi idealizm ta konstytutsiinyi nihilizm yak proiavy defitsytu pravovoi kultury. [Constitutional ideality and constitutional nihilism are so manifest a deficit of legal culture]. // Naukovi zapysky NaUKMA. Yurydychni nauky. – 2006. – T. 53. – P. 3-7. [in Ukrainian]. 25. Oberoiter H. (2009). Shcho znachyt «zhyty za konstytutsiieiu»? [What does it mean "living for the constitution"?] // Vybory ta demokratiia. № 4 (22). – P. 85- 92. 27. [in Ukrainian]. 26. Manuilov V., Kalinovskyi Yu. (2018). Vplyv «politychnoi dotsilnosti» na buttia pravovykh norm ta tsinnostei u suchasnomu vitchyznianomu derzhavotvorenni [Infusion of "political docility" on the being of legal norms and values in the current state of affairs]. Retrieved from: http://fil.nlu.edu.ua/article/view/123059 27. Maksimov S.І. (2006). Politika dolzhna byt' pravovoj : k probleme vzaimodejstviya politiki i prava v tranzitivnom. [Politics must be legal: to the problem of interaction between politics and law in a transitional society]. Transformatsiya polityky v pravo: rizni tradytsiyi ta dosvid: Materialy mizhnar. nauk. konf. (9-12 lyst. 2005 r., Kyyiv-Kharkiv). Kharkiv : Pravo [in Ukrainian]. 28. Riznyk S. (2015). Pro neziasovane pytannia konstytutsiinosti aktiv parlamentu, pryiniatykh v umovakh Revoliutsii Hidnosti. [About the lack of nutrition of the constitutional acts to the parliament, adopted in the minds of the Revolutionary Government]. // Visnyk Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy. - 2015. - № 6. - P. 58-66. [in Ukrainian]. 29. Pro vidnovlennia dii okremykh polozhen Konstytutsii Ukrainy [ The law of Ukraine on the resumption of certain provisions of the Constitution of Ukraine] : Zakon Ukrainy (2014, 21 February) № 742–VII // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. – 2014. – № 11. – P. 730. 30. Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy [Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine of February] : (2014, 22 February) № 750–VII // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. – 2014. – № 11. – St. 151. 32.