суспільство

Проаналізовано питання природи та змісту публічної влади, наукові підходи до розуміння цього поняття, з’ясовано структуру публічної влади, ознаки та основні форми реалізації. Зокрема звернено увагу на співвідношення суспільно-політичної, державної та публічної влади. Визначено спільні та відмінні риси, зокрема автор розглядає характер такої влади, суб’єктний склад та територію. Запропоновано авторське визначення поняття публічної влади.

У статті на основі ґрунтовного аналізу наукових праць висвітлено проблему девіацій у правовій системі соціокультурних змін. З’ясовано, що феномен девіантності амбівалентний за своєю природою і може означати як негативні, так і позитивні соціальні зміни. У науковій літературі відхилення поділяють на первинні та вторинні. Ті з них, що з погляду суспільства є незначними, вважаються первинними, а суб’єкти, котрі їх учиняють, не кваліфікуються як девіанти, бо не порушують соціальних норм.

Правотворчість у контексті ідей правової державності полягає у тому, що вони надають їй системного характеру і дозволяють розглядати її, як і будь-який елемент політико-правової системи, в усьому спектрі внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків.

У статті окреслено основні напрями дослідження девіантності як соціального феномена в філософсько-правовому контексті. Відстежено еволюцію поведінки людини в філософсько-правовому дискурсі. Досліджено, що девіантна поведінка з часів виникнення суспільства завжди являла собою небезпеку для соціальної стабільності, загрозу для життя людей, соціумів, уважалася небажаним явищем, і суспільство намагалося попереджувати та, по можливості, блокувати небажані форми людської життєдіяльності.

У статті проаналізовано проблему девіантної особистості в історико-філософському та соціально-правовому контексті. Доведено, що проблема виправлення девіантної особистості, яка виявляє, зокрема, злочинну поведінку, нерозривно пов’язана з історико-філософським та соціально-філософським аналізом сутності людини, особистості, причин девіантної поведінки, а також змісту та форми виправлення. Історико-філософський аналіз загалом показав, що європейський філософський досвід містить різноманітні варіанти тлумачення цих феноменів та процесів.