місцеве самоврядування

Анотація. В рамках європейської інтеграції, інститут контролю над діяльністю органів місцевого самоврядування в Україні набирає свою актуальність. Це досить новий інститут, який не було повною мірою врегульовано на рівні національного законодавства. В законі України “Про місцеве самоврядування” лише в рамках однієї норми міститься згадка, що державний контроль над органами місцевого самоврядування здійснюється на підставі закону.

Наукова стаття присвячена дослідженню питань діяльністі органів місцевого самоврядування в період дії правового режиму воєнного стану у забезпечені функціонування суспільства, характеристики поняття, компетенції та ознак органів місцевого самоврядування, видів органів місцевого самоврядування. У статті розглянуто наукові і нормативно-правові підходи до визначення найважливіших функцій місцевої влади, зокрема, забезпечення конституційних прав та безпеки громадян. Місцеве самоврядування в період дії воєнного стану щоденно стикається з багатьма викликами.

В статті розглядається сучасний стан та перспективи розвитку децентралізації публічного управління як передачі управлінських функцій і повноважень центральних органів влади на місцевий рівень управління. У статті підкреслюється, що українська децентралізація, незважаючи на те, що проходить випробування війною, отримала бездоганну оцінку від Єврокомісії, що передувала наданню нашій державі статусу кандидата в члени Європейського Союзу.

У статті визначено влив європейських принципів на формування соціальної відповідальності місцевого самоврядування.

Анотація. У статті здійснено комплексне теоретичне узагальнення та аналіз особливостей правового регулювання діяльності органів місцевого самоврядування в період воєнного стану в Україні, запропоновано конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регулює відповідну сферу владно – правових відносин.

Анотація. Децентралізація, яка є складним процесом, має призвести до ефективного та раціонального управління на державному рівні. Через турботу щодо європейських демократичних цінностей постало серйозне питання про розвиток місцевої демократії, якої не може не вистачати в громадянському суспільстві. З метою надання важливості прав жителів задовольняти свої потреби на місцевому рівні, органи місцевого самоврядування отримали значну автономію та незалежність від державної влади.

Кожна демократична держава, яка цінує демократичні цінності, функціонує завдяки правовим засадам, на яких базуються всі без винятку правові інститути в державі. Без принципів правотворення законність не буде підтримуватися в жодній демократично-правовій системі держави. У цій статті представлено основні принципи правотворення територіальними органами публічної влади в Польщі та Україні. Розвиток інститутів місцевого самоврядування діє насамперед завдяки принципу децентралізації влади, який був однією з найважливіших реформ у Польщі в період демократичних трансформацій.

У статті проаналізовано особливості функціонування місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. З’ясовано, що місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Досліджено нормативно-правові засади формування компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Розкрито зміст ключових законів України щодо органів місцевого самоврядування та сучасних концепцій їхньої діяльності. З’ясовано, що в Україні відсутнє єдине кон- цептуальне бачення статусу, компетенцій та відповідальності органів місцевого самоврядування. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення щодо функціонування та розвитку органів місцевого самоврядування в Україні формується із регуляторних актів різного рівня.

Здійснено обґрунтування необхідності формування комунікативної системи публічного управління як способу забезпечення координованості діяльності суб’єктів державної, самоврядної, громадської, медійної влад щодо управління суспільними процесами. Визначено теоретико-методологічні засади становлення комунікативної системи публічного управління та розроблено її структурно-функціональну модель.