кримінальне провадження

У статті розглянуто криміналістичну характеристику ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом як окремого виду військових кримінальних правопорушень, що набули особливої актуальності в умовах збройної агресії проти України. Аргументовано потребу формування науково обґрунтованої та практично орієнтованої методики їх розслідування, яка ґрунтується на побудові криміналістичної характеристики як цілісної системи типових ознак злочину.

Стаття висвітлює проблему забезпечення ефективного функціонування системи кримінальної юстиції в Україні, особливо в контексті сучасних викликів, таких як воєнний стан та суспільні трансформації. Актуальним є дослідження реалізації завдань кримінального провадження як дієвого засобу протидії кримінально-протиправним зловживанням щодо окремих його учасників.

У статті досліджуються ключові особливості запобігання та профілактики кри­мінально-протиправних посягань на суддів як учасників кримінального провадження під час здійснення ними правосуддя, зокрема,  на етапі постановлення ними судових рішень у кримінальних провадженнях,  в контексті забезпечення їхньої безпеки.

У статті досліджено правовий статус захисника у кримінальному провадженні, зо­кре­ма його роль під час обшуків та тимчасового доступу до речей. Обшук і вилучення доказів є одним із найінтенсивніших втручань у права громадян, тому участь захисника сприяє дотриманню законності та запобігає порушенням прав особи. Законодавство України (ст. 236, 163 КПК) встановлює порядок проведення цих процесуальних дій, але не зобов’язує слідчих інформувати захисника заздалегідь, що може порушувати прин­цип змагальності.

Правовий статус свідка у кримінальному процесі передбачає наявність сукупності прав і обов’язків, які мають своїм обов’язком забезпечувати його спів­працю з органами правосуддя, задля досягнення завдань кримінального судочинства.

Заходи забезпечення безпеки осіб щодо свідків (фізичний захист, забезпечення кон­фіденційності тощо) мають стати гарантією надання свідчень без страху за своє життя чи життя своїх близьких, а також запобігання можливому тиску чи фізичній розправі з боку злочинців чи інших зацікавлених осіб. 

В статті акцентується увага на недоліках чинного законодавства України щодо інформування суспільства про хід та результати кримінальних проваджень в Україні.  Зокрема, звертається увага на те, що практика розмиття облич на фотографіях або відео не завжди забезпечує належний захист від ідентифікації, особливо коли в розпо рядженні є додаткова інформація. Суб’єктивний характер впізнання особи робить пи тання анонімності ще більш складним. Це потребує від законодавця і правоохоронних органів пошуку нових підходів та рішень для захисту персональних даних.

Стаття присвячена дослідженню особливостей проведення слідчих дій (допиту), що зумовлені введенням воєнного стану на території України.

Розглянуто особливості залучення спеціаліста під час огляду місця події. Зазначено, що одною з основних функцій держави є протидія злочинності, яка в усіх її проявах, напрямах та формах лежить в основі її кримінально-правової політики. Кримінально-правовим аспектом протидії злочинності, в першу чергу, є діяльність правоохоронних органів щодо виявлення і розслідування кримінальних правопорушень, встановлення винних осіб у їх вчиненні, а також притягнення їх до відповідальності.

Розглянуто питання щодо відповідності національних стандартів забезпечення права особи на захист міжнародним стандартам. Відзначено, що одним із основних завдань сучасного міжна родного права є забезпечення міжнародного захисту прав людини та встановлення норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права. Ці норми спря мовані на гарантування прав і свобод особи, які передбачені міжнародними угодами.

Анотація. У статті розглянуто актуальні питання застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Окрему увагу приділено правовому статусу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, проаналізовано проблемні питання, які виникають в процесі здійснення арешту майна та коли під час досудового розслідування закрито кримінальне провадження, а питання зняття арешту з майна не вирішено.