кримінальне провадження

У статті poзглянyтo cиcтeмy заходів забезпечення кримінального провадження зa чинним Kpимiнaльним пpoцecyaльним кoдeкcoм Укpaïни. Здiйcнeнo критичний aнaлiз наукових позицій щодо пoняття зaxoдiв зaбeзпeчeння кpимiнaльнoгo пpoвaджeння, а також їх ознак.

Кримінальний процесуальний кодекс України є абсолютно новим, сучасним, демократичним інструментом, спрямованим на реалізацію судово-правової реформи, яка проводиться в Україні. Чинний КПК закріпив низку інститутів, що суттєво змінили кримінальне процесуальне законодавство України.

Стаття присвячена проблемі організації судово-експертної діяльності в процесі здійснення кримінального переслідування та, загалом, - проблемі вдосконалення  всієї процедури отримання доказової інформації в процесі здійснення кримінального провадження в країнах Європи.

Стаття присвячена проблемі криміналістичного та процесуального аналізу
сутності й цілей використання судових експертиз під час досудового розслідування
кримінальних проваджень. У кримінальній процесуальній діяльності спеціальні знання
використовуються у двох формах: у формі залучення спеціалістів під час проведення
окремих слідчих (розшукових) дій; у формі залучення експерта в кримінальне
провадження для проведення експертизи. Саме друга із зазначених вище форм
залучення спеціальних знань є особливо важливою для кримінального провадження в

Розглядаються питання учасників кримінального провадження, уповноважених підтримувати обвинувачення в суді. КПК України до сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення віднесено слідчого, дізнавача, керівника органу досудового розслідування, керівника органу дізнання, прокурора, а також потерпілого, його представника та законного представника у випадках, установлених КПК України.

У цивілізованих демократичних державах невід'ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура.
У сучасних умовах, коли нагальним стає питання ефективного реформування правової системи держави, наближення її до європейських стандартів − стандартів країн із більш досконалою правосвідомістю та правовою культурою, постають проблемні питання становлення та розвитку правової допомоги як гарантiї правопорядку та законності в громадянському суспільстві в Україні.

Стаття присвячена питанню, що становить інтерес науковців та практиків в контексті застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - характеристиці особи поручителя, як такої, що заслуговує на довіру. Дослідження положень чинного законодавства та результатів наукових праць вчених обґрунтовано дозволило сформувати відповідні висновки.

В статті проаналізовано окремі положення чинного законодавства та судової практики з метою з`ясування змістовного наповнення визначення, що міститься у частині 3 статті 60 Кримінального процесуального кодексу України «стан досудового розслідування». 

Проаналізовано позиції науковців щодо визначення змісту кримінально- процесуальних функцій. Досліджено питання стосовно змісту, моменту виникнення та етапів реалізації кримінально-процесуальної функції обвинувачення. Акцентовано, що функція обвинувачення є рушійною силу кримінального процесу і сприяє виникненню інших кримінально-процесуальних функцій захисту і судового розгляду.

Розглянуто проблему реалізації засади верховенства права в системі засад
кримінального провадження. На основі аналізу кримінального процесуального
законодавства України та наукових джерел досліджено питання універсальності
верховенства права в системі засад кримінального провадження через поширення дії
зазначеної засади на інститути кримінального провадження. Зроблено висновок про те, що
в засаді верховенства права проявляється вимога процесуальної неупередженості, яка
формально зв’язана раціональними й розумними обмеженнями, встановленими законом.

Присвячено проблемі мутності процесуального примусу в процесі застосування запобіжних заходів, пов’язаних із частковим обмеженням свободи особи під час здійснення кримінального переслідування.