Стаття присвячена питанню, що становить інтерес науковців та практиків в контексті застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - характеристиці особи поручителя, як такої, що заслуговує на довіру. Дослідження положень чинного законодавства та результатів наукових праць вчених обґрунтовано дозволило сформувати відповідні висновки.
В статті проаналізовано окремі положення чинного законодавства та судової практики з метою з`ясування змістовного наповнення визначення, що міститься у частині 3 статті 60 Кримінального процесуального кодексу України «стан досудового розслідування».
Проаналізовано позиції науковців щодо визначення змісту кримінально- процесуальних функцій. Досліджено питання стосовно змісту, моменту виникнення та етапів реалізації кримінально-процесуальної функції обвинувачення. Акцентовано, що функція обвинувачення є рушійною силу кримінального процесу і сприяє виникненню інших кримінально-процесуальних функцій захисту і судового розгляду.
Розглянуто проблему реалізації засади верховенства права в системі засад
кримінального провадження. На основі аналізу кримінального процесуального
законодавства України та наукових джерел досліджено питання універсальності
верховенства права в системі засад кримінального провадження через поширення дії
зазначеної засади на інститути кримінального провадження. Зроблено висновок про те, що
в засаді верховенства права проявляється вимога процесуальної неупередженості, яка
формально зв’язана раціональними й розумними обмеженнями, встановленими законом.
Присвячено проблемі мутності процесуального примусу в процесі застосування запобіжних заходів, пов’язаних із частковим обмеженням свободи особи під час здійснення кримінального переслідування.
Розглянуто особливості захисту прав потерпілого під час досудового розслі-дування. Потерпілий є учасником кримінального провадження і займає у ньомуцентральне місце. Україна проголошена демократичною, правовою державою і своюдіяльність спрямовує на основі конституційних принципів, зокрема, людину визнанонайвищою соціальною цінністю, а кримінально-процесуальна діяльність повинна самезабезпечувати та захищати цей основний зміст і спрямованість діяльності держави на“захист прав людини”.
Розглянуто визначення сутності проблеми процесуaльного керiвництва досудовим
розслідуванням як iнституту прокурорської діяльності, а також встановлення співвід-
ношення обвинувачення у кримінальному провадженні та процесуального керівництва
на стадії досудового розслідування кримінальних проваджень. На основі дослідження
наукових позицій окремих вчених та аналізу чинного законодавства України зроблено
висновок, що процесуaльне керiвництво прокурором досудовим розслiдувaнням – це
На основі аналізу нормативно-правових актів розглянуто проблемні питання призначення судової експертизи у кримінальному провадженні. Визначено необхідність внесення відповідних змін до Закону України “Про судову експертизу” з метою узгодження його норм із нормами КПК щодо процедури призначення судових експертиз у кримінальному провадженні.
Стаття присвячена проблемі застосування поліграфних психофізіологічних
перевірок у кримінальному проваджені. На основі аналізу іноземного досвіду прове-
дення поліграфних психофізіологічних перевірок зроблено висновок про важливість
досвіду низки держав для вирішення проблеми доказового значення психофізіологічних
перевірок у кримінальному провадженні, а також для вдосконалення чинного кри-
мінального процесуального законодавства України.
Статтю присвячено проблемі організації судово-експертної діяльності в процесі
здійснення кримінального переслідування та, загалом, – проблемі вдосконалення всієї
процедури отримання доказової інформації в процесі здійснення кримінального
провадження. На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури
досліджено окремі питання організації судово-експертної діяльності в деяких державах
Європи, а також питання правового (процесуального) статусу судового експерта.