правосуддя

У даній статті досліджується інститут реабілітації незаконно засуджених осіб у правовій системі України. Визначено, що реабілітація незаконно засуджених осіб у правовій системі України є важливим кроком для забезпечення справедливості та відновлення довіри до правосуддя. Досліджено, що інститут реабілітації незаконно засуджених осіб відіграє важливу роль у правовій системі України, маючи значний вплив на розвиток правосуддя та захист прав людини.

Анотація.  Відповідно до міжнародно-правових стандартів в Україні незалежність судді гарантується Конституцією (частина перша статті 126). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частина друга статті 126 Конституції України). Також у частині першій статті 129 Основного Закону України вказано, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У цій статті проводиться дослідження комплексності системи електронного судочинства шляхом визначення його основних компонентів та їх значення для здійснення правосуддя.

Стаття присвячена проблемі визначення особливостей адміністративно-правового статусу судових органів як суб’єктів захисту права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля в Україні.

Особливу увагу присвячено визначенню особливостей цільового, структурно-організаційного та компетенційного блоків такого статусу.

Стаття присвячена проблемі ідентифікації основних засад адміністративно-правового забезпечення діяльності судових органів як суб’єктів захисту права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля в Україні.

У статті розглядаються аспекти узагальнення проблем у сфері доброчесності суддів в сучасних умовах політико-правової реальності.
Доброчесність суддів є основою для забезпечення громадянських прав і свобод, а також для виконання важливої ролі суддів у забезпеченні справедливого суспільства. У контексті судової реформи в Україні доброчесність суддів виступає як стратегічний інструмент забезпечення незалежності та прозорості судової системи, сприяє зміцненню довіри громадян до судової влади та підвищенню авторитету суду у суспільстві.

У статті проаналізовано принципи правосуддя як основу функціонування судової системи. Зазначено, що упродовж останніх років збільшився науковий інтерес до гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист, а також теоретичних основ і принципів (засад) здійснення правосуддя. Підкреслено, що конституційна модель державної влади, яка здійснюється на основі поділу самостійних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, зумовила нові стимули розвитку українського суду в загальній системі органів державної влади.

У статті проаналізовано правовий статус інституту присяжних у кримінальному судочинстві України. Зазначено, що після здобуття незалежності система правосуддя України фактично перебуває у стані постійного реформування. Внаслідок реформи 2016 року внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, ухвалено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 

У статті здійснено загальнотеоретичний аналіз діяльності судів, порушено проблематика правосуддя та діяльності Вищої ради правосуддя в сучасний період воєнного стану в Україні. Розглянути особливості діяльності Вищої ради правосуддя, як єдиного державного органу, що покликаний вносити подання про призначення судді на посаду, ухвалювати рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності, ухвалювати рішення про звільнення судді з посади, надавати згоду на затримання судді чи утримування його під вартою. 

У статті проаналізовано множинність підходів до розуміння поняття “правосуддя” з теоретико-правової, філософсько-правової та соціологічно-правової точок зору. Зазначається, що правосуддя та судочинство – не тотожні категорії, оскільки правосуддя є ширшим поняттям, аніж судочинство, і включає останнє. Водночас судочинство не завжди гарантує винесення правосудного рішення. Тому поняття правосуддя та судочинство – не тотожні, адже не будь-яке рішення суду є правосудним.