засуджений

У статті з’ясовано, що гармонізація національного законодавства з європейськими нормами, що сприяють розвитку пробаційної системи як невід’ємної частини правової держави; зменшення витрат на утримання великої кількості ув’язнених за допомогою запровадження альтернативних заходів покарання, які потребують менше ресурсів для реалізації; прагнення до гуманізації покарань, надання можливості правопорушникам виправитись і адаптуватися до суспільства без ізоляції; зменшення рецидивів та повер нення громадян у суспільство – це основні чинники, що стали передумовою впрова дження нового виду покаран

У статті розкрито поняття та правова природа інституту звільнення від покарання та його відбування покарання, оскільки цей інститут тісно пов’язаний як з метою покарання, так і з завданнями кримінальної відповідальності загалом.

Вітчизняна кримінально-правова політика орієнтована на створення та забезпечення ефективного функціонування системи заходів правового впливу на протиправну поведінку людини. Основним кримінально-правовим наслідком у цих відносинах постає кримінальна відповідальність, а найпоширенішою формою її втілення залишається покарання.

Розглянуто питання щодо відповідності національних стандартів забезпечення права особи на захист міжнародним стандартам. Відзначено, що одним із основних завдань сучасного міжна родного права є забезпечення міжнародного захисту прав людини та встановлення норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права. Ці норми спря мовані на гарантування прав і свобод особи, які передбачені міжнародними угодами.

У даній статті буде досліджено правову природу і висвітлено проблемні питання залучення засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, до суспільно корисної праці. Розкрито цілі і завдання суспільно корисної праці як засобу виправлення і ресоціалізації таких засуджених. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-виконавчого законодавства в частині правового регулювання застосування суспільно корисної праці до засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

З метою вдосконалення розкриття та розслідування злочинів учинених засудженими у виправних колоніях України, вирішення проблемних питань, які виникають під час розслідування таких злочинів, виникла необхідність розроблення нових науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, зокрема й рецидивною, а також удосконалення організаційно-правових засад діяльності органу досудового розслідування під час розслідування таких злочинів.

В статті, на підставі аналізу змісту законодавчих актів, що регулюють порядок і умови здійснення громадського контролю за процесом виконання – відбування кримінальних покарань в Україні, визначено існуючі у зв’язку з цим правові прогалини та колізії, а також розроблені науково обґрунтовані заходи щодо їх усунення.

З’ясовано сутність злісної непокори засуджених до позбавлення волі в контекстівизначених у законі підстав застосування до них заходів фізичної сили, спеціальнихзасобів і зброї, а також розроблено науково обґрунтовані заходи щодо удосконаленняправового механізму з цих питань на індивідуальному рівні запобігання злочинам.

На підставі здійсненого аналізу змісту визначених у законі обов’язків для органів
пробації виявлено проблемні питання, що стосуються виконання покарання у вигляді
позбавлення права обіймати певні посади або займатись відповідною діяльністю
відносно засуджених за злочини у сфері пенсійного та соціального забезпечення України,
а також запропоновано науково обґрунтовані заходи щодо їх вирішення по суті