Legal regulation is an effective, normative and organizational impact on public relations through a system of legal acts (legal norms, legal relations, individual prescriptions, etc.) with the aim of their ordering, protection, and development in accordance with the relevant social needs.
Анотація. Сучасні умови діяльності правоохоронних органів в Україні є вкрай складними, що вимагає підвищення ефективності в цій сфері. Метою даної статті було висвітлення основних напрямків модернізації правоохоронних органів України. Дане дослідження було здійснено у межах поставленої мети з використанням наступних методів: інформаційно-аналітичний метод, метод системного підходу, анамнестичний метод, метод описової статистики, метод описового аналізу, метод прогнозування.
Наголошено, що в Україні представники всіх видів правоохоронної діяльності на рівні власної компетенції розробляють певні методи та заходи боротьби зі злочинністю. Звичайно, є національні та регіональні програми, але конкретні органи та їхні підрозділи мають значну свободу дій щодо напрямків професійної реалізації.
Злочинність, як прояв протиправних посягань, є однією з актуальних проблем нашої держави, а протидія їй – важливим напрямом діяльності держави загалом, і правоохоронних органів зокрема. У всі часи корислива злочинність сприймалася як серйозна загроза найвищим суспільним цінностям, що зумовлювало суспільний попит на ефективні форми протидії та захисту інтересів людини, суспільства і держави від корисливих насильницьких посягань, зниження ризику стати жертвою цих кримінальних правопорушень.
Стаття присвячена проблемі попередження кримінальних правопорушень щодо окремих учасниківкримінального провадження через реальне забезпечення їхньої безпеки в сфері кримінального процесу. Оскільки, розроблення нормативної бази з метою вирішення проблеми забезпечення безпеки осіб, залучених до сфери кримінального процесу розпочалась в середині минулого століття, то, відповідно, зазначена проблема, а також шляхи її вирішення, почали знаходити своє відображення в нормах тогочасного міжнародного законодавства.
Стаття присвячена характеристиці злочинної організації як форми співучасті.
Констатовано, що кримінального-правовій доктрині протягом тривалого часу відома розглядувана форма співучасті, утім правознавців або бачили таке формування в якості одного з різновидів організованої групи, або ж виокремлювали її як окрему форму співучасті. Деякі автори взагалі мають сумніви стосовно доцільності існування такого інституту. У зв’язку з цим виникає багато проблем щодо суті й змісту поняття злочинної організації та її основних ознак, що породжує безперервні дискусії серед вчених.
Стаття присвячена характеристиці злочинної організації як форми співучасті.
Організована злочинність – це негативне соціальне явище, яке породжене суспільними відносинами, що виникають у результаті людської діяльності.
Стаття присвячена історії становлення кримінального законодавства щодо затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення. В історії вітчизняного кримінального законодавства першою обставиною, що виключає злочинність діяння, був стан необхідної оборони, згадки про яку можна зустріти у “Руській Правді” (ст. 26), “Військовому Артикулі” 1715 р. (ст. 156), “Уложенні про покарання кримінальні та виправні” 1845 р. (ст. 107) тощо. У Радянському кримінальному законодавстві “Керівні засади кримінального права РРСФР” 1919 р. передбачали як таку обставину також лише необхідну оборону (ст. 15).
Стаття присвячена проблемі попередження кримінальних правопорушень щодо суб’єктів кримінального провадження через реальне забезпечення їхньої безпеки в сфері кримінального процесу. Оскільки розроблення нормативної бази з метою вирішення проблеми забезпечення безпеки осіб, залучених до сфери кримінального процесу розпочалось в середині минулого століття, то, відповідно, зазначена проблема, а також шляхи її вирішення почали знаходити своє відображення в нормах тогочасного міжнародного законодавства.
На основі системного підходу здійснено науково-методологічний аналіз дефініції
механізму протидії злочинності як багаторівневої ієрархічної системи. Зазначено, що
кожен рівень побудови визначається власним певним набором елементів, що можна
простежити, якщо розглядати протидію злочинності у тих аспектах, в яких відображено
побічні суспільні процеси й відповідні форми кримінологічного впливу з характерними
їм модусами (методами, засобами, способами). Виснувано, що під механізмом протидії