У статті доведена актуальність дослідження адміністративно-правової характеристики судових рішень з огляду на сучасне значення розв’язку цієї наукової проблеми, що обумовлюється вираженням правової реальності в межах здійснення правосуддя. Це дасть можливість не лише обґрунтувати розуміння феномену правосуддя як способу реалізації судової влади з точки зору адміністративного права, а й визначити ті напрями, які потребують удосконалення.
У статті зроблено спробу розкрити суть громадського контролю як чинника демократизації судової системи в Україні. З’ясовано, що громадський контроль є істотним чинником демократизації будь-якої інституції. Доведено, що саме активний громадський контроль за судовою владою може стати істотним поштовхом до створення ефективної та справедливої судової системи, забезпечити відкритість та прозорість функціонування судової влади, що зі свого боку, сприятиме збільшенню рівня довіри громадськості до судової системи.
Здійснено концептуальний аналіз моделей комунікативної політики, що дало змогу ідентифікувати її інструментальну роль у забезпеченні ефективної взаємодії органів державної влади та громадськості і на основі цього вдалося згрупувати основні дослідницькі підходи до систематизації моделей комунікативної політики, вказати на їх переваги та недоліки, ідентифікувати комунікативні помилки, до яких призводить їх запровадження за певних умов. Розроблено алгоритм організації контролю за інформаційними потоками у сфері комунікативної взаємодії органів державної влади та громадськості.
Охарактеризовано взаємовплив процесів децентралізації влади та становлення громадянського суспільства. Розкрито доцільність та функціональність децентралізації для демократизації системи державного управління. Проаналізовано фактори, що спричиняють активізацію розвитку громадянського суспільства в ході децентралізації влади.
Здійснено теоретико-методологічний аналіз сучасних проблем побудови ефективної держави в Україні. Ідентифіковано основні концептуальні підходи щодо розуміння проблемних аспектів функціонування Української держави. Визначено основні пріоритети утвердження принципів побудови ефективної держави у контексті реалізації системних реформ в Україні.
Розкрито роздуми І. Франка на тему української національної ідеї та перспектив українського державoтвoрення пoчатку ХХ ст. На матеріалах публіцистичної спадщини з’ясовано погляди І. Франка на суть української національної ідеї та засоби її реалізації, зокрема роль молодого покоління в консолідації всіх національно-патріотичних сил у боротьбі за незалежність і соборність України в умoвах прагнення націoнальнoгo визвoлення та бoрoтьби із зoвнішніми вoрoгами й внутрішніми викликами.
Розкрито роль громадського контролю в запобіганні та виявленні корупції у сфері публічних закупівель, доведено наявність законодавчого підґрунтя та баз даних для виявлення, оцінки та усунення корупційних ризиків та фактів корупції в діяльності розпорядників публічних коштів, наведено приклади нормативних документів, які регламентують діяльність громадських рад, впровадження громадського контролю в публічних закупівлях, обов’язковість оприлюднення інформації про публічні фінанси, зазначені причини гальмування розвитку громадського контролю в Україні, зокрема в сфері публічних закупівель, та
Здійснено аналіз динаміки розвитку неурядових громадських організацій в роки незалежності України. Запропоновано власну етапизацію еволюції системи громадських організацій. Окреслено характерні особливості та проблеми взаємодії органів державної влади й інститутів громадянського суспільства. Виділено специфіку громадських організацій, акцентовано увагу на ефективному використанні їх досвіду для перспектив розвитку громадянського суспільства.
Актуалізовано увагу на питанні спільної управлінської діяльності громадських інституцій та органів державної влади. Запропоновано власну модель консенсусного громадсько-державного управління, в якій провідну роль відведено громадським організаціям. Конкретизовано стан розвитку взаємин держави і суспільства, означено перспективи участі громадян у прийнятті суспільно значимих рішень, у еволюції громадянського суспільства.
Обґрунтовано механізм оновлення громадської організації та його застосування в умовах демократизації та децентралізації влади. Запропоновано ввести у науковий обіг поняття “інституційний ребрендинг громадської організації”, що означає комплекс певних оздоровчих заходів, спрямованих на зміну соціально-організаційної якості її функціональної спроможності та складових елементів, які підсилюють роль і місце об’єднань громадян у соціально орієнтованій державотворчій діяльності.