Охарактеризовано взаємовплив процесів децентралізації влади та становлення громадянського суспільства. Розкрито доцільність та функціональність децентралізації для демократизації системи державного управління. Проаналізовано фактори, що спричиняють активізацію розвитку громадянського суспільства в ході децентралізації влади.
Здійснено теоретико-методологічний аналіз сучасних проблем побудови ефективної держави в Україні. Ідентифіковано основні концептуальні підходи щодо розуміння проблемних аспектів функціонування Української держави. Визначено основні пріоритети утвердження принципів побудови ефективної держави у контексті реалізації системних реформ в Україні.
Розкрито роздуми І. Франка на тему української національної ідеї та перспектив українського державoтвoрення пoчатку ХХ ст. На матеріалах публіцистичної спадщини з’ясовано погляди І. Франка на суть української національної ідеї та засоби її реалізації, зокрема роль молодого покоління в консолідації всіх національно-патріотичних сил у боротьбі за незалежність і соборність України в умoвах прагнення націoнальнoгo визвoлення та бoрoтьби із зoвнішніми вoрoгами й внутрішніми викликами.
Розкрито роль громадського контролю в запобіганні та виявленні корупції у сфері публічних закупівель, доведено наявність законодавчого підґрунтя та баз даних для виявлення, оцінки та усунення корупційних ризиків та фактів корупції в діяльності розпорядників публічних коштів, наведено приклади нормативних документів, які регламентують діяльність громадських рад, впровадження громадського контролю в публічних закупівлях, обов’язковість оприлюднення інформації про публічні фінанси, зазначені причини гальмування розвитку громадського контролю в Україні, зокрема в сфері публічних закупівель, та
Здійснено аналіз динаміки розвитку неурядових громадських організацій в роки незалежності України. Запропоновано власну етапизацію еволюції системи громадських організацій. Окреслено характерні особливості та проблеми взаємодії органів державної влади й інститутів громадянського суспільства. Виділено специфіку громадських організацій, акцентовано увагу на ефективному використанні їх досвіду для перспектив розвитку громадянського суспільства.
Актуалізовано увагу на питанні спільної управлінської діяльності громадських інституцій та органів державної влади. Запропоновано власну модель консенсусного громадсько-державного управління, в якій провідну роль відведено громадським організаціям. Конкретизовано стан розвитку взаємин держави і суспільства, означено перспективи участі громадян у прийнятті суспільно значимих рішень, у еволюції громадянського суспільства.
Обґрунтовано механізм оновлення громадської організації та його застосування в умовах демократизації та децентралізації влади. Запропоновано ввести у науковий обіг поняття “інституційний ребрендинг громадської організації”, що означає комплекс певних оздоровчих заходів, спрямованих на зміну соціально-організаційної якості її функціональної спроможності та складових елементів, які підсилюють роль і місце об’єднань громадян у соціально орієнтованій державотворчій діяльності.
Сьогодні реальною вимогою часу є пріоритет права над політикою сваволі влади, що визначає устрій любої правової держави. Ідея правової держави нерозривно пов’язана з ідеєю суверенності народу, підпорядкуванням держави суспільству. Реалізація принципів правової держави, яка фактично обмежує себе правами і свободами людини, верховенство права, як загально гуманістична цінність, призводять до розширення сфери приватно-правового регулювання, які виникають переважно між суб’єктами громадянського суспільства, забезпечуючи умови його функціонування.
Проаналізовано глобальне громадянське суспільство як феномен сучасного світу та визначено перспективи його розвитку. Глобальне громадянське суспільство могло б стати новою моделлю розвитку, яка дала б змогу кардинально збільшити інвестування в людський потенціал і убезпечення соціального середовища зі зменшенням участі в цьому держави та залученням нових акторів; воно є бажаною формою всесвітньої асоціації людей, народів, транснаціональних спільнот.
У статті на основі теоретичних концепцій А. Грамші та Т. Парсонса визначено філософсько-правові засади моделі громадянського суспільства. У ХХ ст. було зроблено певні спроби щодо розроблення теорії громадянського суспільства на закладеному фундаменті. Насамперед слід відзначити таких знаних вчених, як А. Грамш та Т. Парсонс, які перебували під впливом вчення Г. Гегеля й водночас внесли корективи до його теорії, зіставляючи громадянське суспільство та економіку, громадянське суспільство та державу.