У статті аналізується корупція як результат неефективного державного управління в нашій країні. Зазначено, що саме держава зобов’язана здійснювати цілеспрямовану діяльність щодо боротьби з корупцією на всіх рівнях державної влади шляхом створення державно-правового механізму з викорінення корупції, усунення передумов її існування через впровадження системи превентивних заходів, як правових так і організаційних.
У статті всебічно досліджується етику державного службовця як засіб запобігання та протидії корупції. Наголошується, що державні службовці мають особливе суспільне призначення, цілі, завдання, які зумовлені особливостями їхньої професійної діяльності. Виконуючи завдання і функції держави, державні службовці потенційно мають конфлікти (у тому числі конфлікт інтересів), складні ситуації, корупційні ризики, що вимагає наявності не лише професійних (ділових), психологічних якостей, освітнього рівня, а й моральних якостей.
Корупція є соціально-політичним явищем, яке зумовлене недосконалістю функціонування державних і суспільних інститутів. Це негативне явище проникає в усі сфери життя суспільства і здійснює негативний вплив на розвиток економічного, соціального і політичного життя в країні, є загрозою для національної безпеки та державності, несумісне з принципами демократичного, правового і соціального устрою. Необхідність безкомпромісної боротьби з корупцією в демократичній, правовій державі не потребує доведення.
Об’єктом наукового дослідження є корупційні діяння, що вчиняються повновладними суб’єктами у сфері трудових відносин. На жаль науковці як правило, фрагментарно висвітлюють окремі положення, що характеризують корупцію у сфері трудових відносин.
Стаття присвячена теоретико-правовій характеристиці сутності діяльності поліції у період її реформування та виокремлення окремих позицій щодо її виконання службових обов’язків у загарбницькій російсько-українській війні. Проведений правовий аналіз основних умов та причин, відповідно до яких було загальмовано якісна реорганізація організаційно-правової сутності поліції.
Розглянуто напрями демократичного реформування державного управління в Україні, проаналізовано засоби боротьби з корупцією і зміцнення національної безпеки.
Досліджено питання нормативно-правового забезпечення основних прав, обов’язків та відповідальності Національного агентства з питань запобігання корупції в Україні. Визначено основні права та обов’язки Національного агентства з питань запобігання корупції в Україні та його членів.
Проаналізовано чинники негативних впливів на процес державного управління за роки відродження незалежності Української держави. Запропоновано підходи щодо підвищення дієвості реалізації державного управління в Україні за умов прояву зовнішніх та внутрішніх загроз і викликів сучасності.
Розглянуто загальні підходи щодо формування та реалізації національної антикорупційної політики України в сучасних умовах на загальнодержавному та регіональному рівнях. Досліджено доцільність раціоналізації засад антикорупційної політики у контексті організаційних засад забезпечення побудови демократичної держави. Запропоновано методологічний підхід до формування концепції національної антикорупційної політики в сучасних умовах як складової процесу раціоналізації діяльності органів державної влади.
Проаналізовано поняття «національна ідея як основа формування національної самосвідомості» та фактор запобігання розвитку корупції в Україні. Обґрунтовано, що національна ідея — стратегічна мета, яка формується історично та спрямована об’єднати країну у єдину націю, формує єдину систему координат цінностей. Доведено, що національна ідея як фактор запобігання корупції в Україні повинна виражатися у стратегічній меті, що спрямовуватиме дію громадян України на запобігання корупції, формувати громадянську самосвідомість, відповідальність за свої дії та бездіяльність.