Стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню проблеми доброчесності суддів через аналіз питання оновлення методологічних підходів до нормативного унормування визначеного питання. Мотивовано, що принцип доброчесності виступає аксіологічним атрибутом органів публічної влади та судової системи зокрема.
За двадцять дев’ять років своєї діяльності Конституційний Суд України викликав чимало критики у влади та суспільства, багато в чому через недосконалість законодавства, яке регулює його діяльність.
За двадцять вісім років своєї діяльності Конституційний Суд України викликав чимало критики у влади та суспільства, багато в чому через недосконалість законодавства, яке регулює його діяльність. Тому зміни в організації роботи цієї поважної інституції сьогодні є надзвичайно актуальними і з нетерпінням очікуються експертами, політиками та громадськістю.
Проаналізовано значення ефективної взаємодії інститутів громадського суспільства з органами державної влади, адже інститути громадянського суспільства забезпечують надання якісних та економічно ефективних соціальних послуг, організацію приватних осіб та юридичних осіб приватного права для самостійного задоволення їх інтересів без додаткових фінансових або адміністративних витрат з боку держави; поширення благодійництва та надання адресної й оперативної благодійної допомоги; участь в ухваленні рішень та забезпечення так більшої ефективності рішень з огляду на врахування інтересів різних соці
Розглянуто проблематику підготовки фахівців публічної сфери в сучасних умовах. Проаналізовано програми співпраці системи освіти України з ЄС, які дають можливість в рамках мобільності студентів майбутнім фахівцям публічної сфери дослідити зарубіжний досвід. Окреслено кроки, які потрібно здійснити освітнім закладам, спрямованим на підготовку фахівців публічної сфери відповідно до вимог сучасного світу. Представлено підходи щодо засто- сування американської та європейської моделей освіти у публічній сфері з метою підготовки кваліфікованих спеціалістів.
У статті розглянуто теоретичні та практичні засади реалізації принципу достовірності інформації у сфері забезпечення доступу до інформації. У дослідження використовувано загальнонаукові та спеціальні методи пізнаннaя – порівняльно-правовий, формально-юридичний, метод правового моделювання, метод системного аналізу та інші. Метою дослідження є розробка теоретичних положень щодо особливості забезпечення реалізації принципу достовірності інформації.
Розглянуто актуальні питання формування корпоративної культури в умовах реформування системи державного управління. На засадах вивчення та аналізу досвіду інших європейських країн, сучасних тенденцій у науці та практиці державного управління, кращих вітчизняних та зарубіжних практик підготовлено відповідні пропозиції щодо подальшого розвитку корпоративної культури.
Здійснено концептуальний аналіз моделей комунікативної політики, що дало змогу ідентифікувати її інструментальну роль у забезпеченні ефективної взаємодії органів державної влади та громадськості і на основі цього вдалося згрупувати основні дослідницькі підходи до систематизації моделей комунікативної політики, вказати на їх переваги та недоліки, ідентифікувати комунікативні помилки, до яких призводить їх запровадження за певних умов. Розроблено алгоритм організації контролю за інформаційними потоками у сфері комунікативної взаємодії органів державної влади та громадськості.
Проаналізовано теоретичні засади дослідження організаційного і правового механізмів публічного управління в Україні. Показано важливість належного теоретичного опрацювання їх сутності, складових, взаємозв’язків та взаємозумовленостей. Досліджено два підходи до тлумачення поняття «механізми управління», які можна окреслити як структурно-організаційний і структурно-функціональний.
Розглянуто сучасний стан системи управління талантами в органах публічної влади. Доведено необхідність інституалізації управління талантами в організаційній структурі державних органів. Здійснено аналіз основних стадій управління талантами та обґрунтовано необхідність запровадження практики з управління талантами та включення їх до процедур пошуку, залучення, адаптації, навчання, оцінювання та винагородження персоналу. Визначено перспективні напрями реалізації концепції управління талантами в органах публічної влади України.