суспільство

Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права. Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права.
Обгунтовано, що для ініціювання правового спілкування необхідн три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою, тільки духовне ідентифікує два перші.

Обґрунтовано основні теоретичні підходи до розуміння поняття і суті правової культури, її історичного розвитку та формування. Розглянуто деякі дефініції правової культури, сформульовані науковцями, зокрема і в галузі права та публічного управління, які здебільшого акцентують увагу на такому змісті правової культури, як: саме право, правосвідомість, правові відносини, законність і правопорядок, правомірна діяльність учасників суспільних відносин.

Розглянуто еволюцію феномена безпеки життєдіяльності, вивчено теоретичні аспекти і проаналізовано сутність поняття «безпека життєдіяльності» та його трактування у науковому середовищі. Досліджено модель розвитку та наукові засади безпеки життєдіяльності. Запропоновано авторське визначення безпеки життєдіяльності.

Проаналізовано Національну доповідь «Цілі сталого розвитку України» (2017 р.) у контексті публічного управління з позиції біоетики. У стислому вигляді висвітлено 17 інноваційних тез щодо різних напрямків розвитку суспільства — від подолання голоду в світі до вирішення глобальних екологічних та кліматичних проблем, які стосуються Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року», прийнятої 25 вересня 2015 р.

Церковне право часто ототожнюють з канонічним правом подібно до того, яку дух приймають за душу. З цього приводу ведуться наукові дискусії, внаслідок цього появляється пошуки, дослідницькі інтереси. Ми почнемо з аналізу двох проблем: 1) категорій діалектики, що фікусують ступені єдності і відмінності між науковими поняттями і 2) метаантропологічних компонентів людького буття. Тобто церковне право досліджуватимемо з позицій двох альтерантивних концепцій – діалектики і метафізики. Передусім, необхідно відновити у населення України сприймання субстанції.

У статті визначено, що з огляду на численні соціально-економічні проблеми сучасного розвитку України задається питання про існування проблем практичної діяльності національної еліти в Україні, адже будь-який соціально-економічний розвиток населення напряму залежить від її лідерів, які через покладені на них функції визначають ключові напрями і стратегії соціально-економічного розвитку та є субꞌєктами процесів державотворення.

У статті аналізується роль і місце в історії філософсько-правової думки виданого твору «Філософії права» німецького мислителя Г.В. Ф. Гегеля. Написаний 200 років тому, він вважається одним з найбільш глибоких і актуальних в якому Гегель творчо спираючись на розроблений ним діалектико-філософський метод і методологію аналізує складні процеси в соціально-політичному, правовому, економічному, морально-психологічному і релігійному житті громадянського суспільства і держави.

Логіка - одна з найдавніших наук. Про неї говоримо, як про мистецтво висловлювання та аргументації. Той, хто опанує цю науку, зможе ефективно реалізовувати власні цілі шляхом здобуття нових знань та продукування власних ідей. Вміння критично оцінювати висловлювання опонентів та надання належної ваги аргументам респондентів дозволять не піддаватися тиску комерційних ЗМІ, обіцянкам політиків тощо. Міркування та аргументація є важливими об’єктами логічних досліджень. Логіка як наука класифікує міркування та конкретизує типи аргументації.

 Розглядається зміст та основна проблематика англомовної монографії німецького науковця й філософа, президента Європейської академії наук та мистецтв, засновника Мюнхенського центру технологій у суспільстві (MCTS), почесного професора Технічного університету Мюнхену, професора факультету математики й природничих наук Тюбінґенського університету Клауса Майнцера.

У статті на основі значного масиву джерельної бази як вітчизняної, так і зарубіжної проаналізовано сучасні концепти щодо осмислення феномену «громадянського суспільства». Зокрема, здійснено спробу систематизації та класифікації дослідницьких підходів до розуміння змісту, закономірностей формування й розвитку громадянського суспільства в сучасному світовому та українському науковому дискурсі. Відтак, можна виокремити як мінімум сім відносно самостійних дослідницьких підходів й багато більше спроб синергетичного поєднання різних з них у певних авторських комбінаціях.