суспільство

У статті аналізується роль і місце в історії філософсько-правової думки виданого твору «Філософії права» німецького мислителя Г.В. Ф. Гегеля. Написаний 200 років тому, він вважається одним з найбільш глибоких і актуальних в якому Гегель творчо спираючись на розроблений ним діалектико-філософський метод і методологію аналізує складні процеси в соціально-політичному, правовому, економічному, морально-психологічному і релігійному житті громадянського суспільства і держави.

Логіка - одна з найдавніших наук. Про неї говоримо, як про мистецтво висловлювання та аргументації. Той, хто опанує цю науку, зможе ефективно реалізовувати власні цілі шляхом здобуття нових знань та продукування власних ідей. Вміння критично оцінювати висловлювання опонентів та надання належної ваги аргументам респондентів дозволять не піддаватися тиску комерційних ЗМІ, обіцянкам політиків тощо. Міркування та аргументація є важливими об’єктами логічних досліджень. Логіка як наука класифікує міркування та конкретизує типи аргументації.

 Розглядається зміст та основна проблематика англомовної монографії німецького науковця й філософа, президента Європейської академії наук та мистецтв, засновника Мюнхенського центру технологій у суспільстві (MCTS), почесного професора Технічного університету Мюнхену, професора факультету математики й природничих наук Тюбінґенського університету Клауса Майнцера.

У статті на основі значного масиву джерельної бази як вітчизняної, так і зарубіжної проаналізовано сучасні концепти щодо осмислення феномену «громадянського суспільства». Зокрема, здійснено спробу систематизації та класифікації дослідницьких підходів до розуміння змісту, закономірностей формування й розвитку громадянського суспільства в сучасному світовому та українському науковому дискурсі. Відтак, можна виокремити як мінімум сім відносно самостійних дослідницьких підходів й багато більше спроб синергетичного поєднання різних з них у певних авторських комбінаціях.

У статті окреслено специфічні риси формування еліти, визначено основні проблеми її формування та на основі цього запропоновано основні теоретичні засади щодо процесу удосконалення формування еліти в державі з метою уникнення розбіжностей між елітою та суспільством й покращення соціально-економічного розвитку держави та економічного розвитку суспільства загалом.

Розглянуто основоположні та світоглядні ідеї найвідоміших мислителів періоду
Нового часу. Досліджено історичне формування інституту прав людини у далекоглядних
ідеях визначних мислителів. Ю. Ліпсій у своїх працях зазначає, що природне право є
певним правом людини на життя, що закладено самою природою. Він звертає свою увагу
також на розум та совість людини, що покликані як суддя визначати вчинки із
застосуванням здорового глузду та виокремлював їх як аморальні та моральні. Гуго Гроцій

Окреслено специфічні риси сучасної української економічної еліти, визначено ключові розбіжності між економічною елітою та суспільством та на основі цього запропоновано основні шляхи уникнення розбіжностей між даною елітою та суспільством з метою покращення соціально-економічного розвитку держави та економічного розвитку суспільства загалом.

Більшість дирекцій отримали назву області чи регіону, де ведеться мовлення, з приставкою «UA:». Кожна дирекція має у своєму підпорядкуванні як мінімум по одному теле- та радіоканалу. Працівниками регіонального суспільного телебачення та радіо зазвичай є місцеві фахівці, журналісти, що залишилися після скорочення штатів під час реформування державних обласних телерадіокомпаній у філії НСТУ. Ці телерадіокомпа- нії підпорядковані виключно НСТУ та є об’єктами державної власності.

Розглянуто деякі історичні періоди створення, розвитку та формування інституту
прав людини. Досліджено основоположні ідеї найвидатніших мислителів цього періоду.
З часів Давньої Греції поступально почало зароджуватись поняття прав людини, що
відображається в філософській думці тогочасних мислителів. Змінювалось сприйняття
місця людини у державному та соціальному житті. Такі мислителі, як Геракліт, Платон
та Аристотель, заклали наріжні камені у створення цього поняття ще у античності.

Суспільство буває досконалим і недосконалим. Досконалим суспільством є
Церква, релігійне угруповання. Ця досконалість є духовно-юридичною, яка забезпечує
регулювання природним і надприродним правом. Досконале суспільство має назву
Небесного Царства Божого, яке поповняється поступово гідними членами земної
Церкви Царства Божого.