У статті окреслено специфічні риси формування еліти, визначено основні проблеми її формування та на основі цього запропоновано основні теоретичні засади щодо процесу удосконалення формування еліти в державі з метою уникнення розбіжностей між елітою та суспільством й покращення соціально-економічного розвитку держави та економічного розвитку суспільства загалом.
Розглянуто основоположні та світоглядні ідеї найвідоміших мислителів періоду
Нового часу. Досліджено історичне формування інституту прав людини у далекоглядних
ідеях визначних мислителів. Ю. Ліпсій у своїх працях зазначає, що природне право є
певним правом людини на життя, що закладено самою природою. Він звертає свою увагу
також на розум та совість людини, що покликані як суддя визначати вчинки із
застосуванням здорового глузду та виокремлював їх як аморальні та моральні. Гуго Гроцій
Окреслено специфічні риси сучасної української економічної еліти, визначено ключові розбіжності між економічною елітою та суспільством та на основі цього запропоновано основні шляхи уникнення розбіжностей між даною елітою та суспільством з метою покращення соціально-економічного розвитку держави та економічного розвитку суспільства загалом.
Більшість дирекцій отримали назву області чи регіону, де ведеться мовлення, з приставкою «UA:». Кожна дирекція має у своєму підпорядкуванні як мінімум по одному теле- та радіоканалу. Працівниками регіонального суспільного телебачення та радіо зазвичай є місцеві фахівці, журналісти, що залишилися після скорочення штатів під час реформування державних обласних телерадіокомпаній у філії НСТУ. Ці телерадіокомпа- нії підпорядковані виключно НСТУ та є об’єктами державної власності.
Розглянуто деякі історичні періоди створення, розвитку та формування інституту
прав людини. Досліджено основоположні ідеї найвидатніших мислителів цього періоду.
З часів Давньої Греції поступально почало зароджуватись поняття прав людини, що
відображається в філософській думці тогочасних мислителів. Змінювалось сприйняття
місця людини у державному та соціальному житті. Такі мислителі, як Геракліт, Платон
та Аристотель, заклали наріжні камені у створення цього поняття ще у античності.
Суспільство буває досконалим і недосконалим. Досконалим суспільством є
Церква, релігійне угруповання. Ця досконалість є духовно-юридичною, яка забезпечує
регулювання природним і надприродним правом. Досконале суспільство має назву
Небесного Царства Божого, яке поповняється поступово гідними членами земної
Церкви Царства Божого.
Проаналізовано поняття “право” та “справедливість” на предмет: тотожності; виявлення відмінностей, встановлення закономірностей під час їх використання e судочинстві та правової ваги кожного з них. Обґрунтовано взаємозалежність цих кате- горій, виділено такі особливості: поняття “справедливість” ширше за поняття “право”, оскільки воно є мірилом самого права зокрема та виступає інструментом реалізації правових відносин загалом.
На основі новітніх наукових розвідок ґрунтовно проаналізовано філософсько-правовий
концепт дефі ніції«громадянське суспільство», систематизовано сучасні підходи
щодо розуміння означеного поняття. В основу дослідження покладено наукові погляди
визначних філософів, а також запропоновано власний авторський підхід та висновки
щодо проблематики дослідження. Обґрунтовано, що громадянське суспільство – це
система забезпечення життєдіяльності соціальної, соціокультурної та духовної сфер, їх
У період системних реформ, що відбуваються в сучасному українському
суспільстві загалом, і в судовій системі зокрема, до чинників, що забезпечують більш
справедливий і гуманний характер судового процесу, варто зараховувати історичний
досвід, набутий іншими державами у правовій сфері. Також включення в теоретичне
осмислення поняття культури судового оратора міркувань щодо значення християнсь-кої етики в процесі гуманізації судочинства не лише забезпечило б повноту розгляду
У статті розглянуто важливу проблему – правовий механізм реалізації основної
функції судової влади правосуддя. З’ясовано роль інших функцій судової влади в
забезпеченні здійснення правосуддя. Аргументовано конституційну правову природу
правосуддя, що підтверджує її виключність серед функцій судової влади.