Ефективність правових механізмів Європейського суду з прав людини на справедливий судовий розгляд: аналіз через призму практики діяльності Суду (англійською)

Стаття присвячена комплексному аналізу правової природи права людини на справедливий судовий розгляд, дослідженню механізмів його нормативно-правового забезпечення та ефективності реалізації крізь призму судової практики Європейського суду з прав людини. Особлива увага надається системному тлумаченню зазначеного права в контексті міжнародних стандартів пра­возахисної діяльності та його кореляції з національними правопорядками держав – учасниць Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У статті здійснюється доктринальне дослідження змісту права на справедливий судовий розгляд, визначається його місце в ієрархії основоположних прав людини, а також доводиться його абсолютний характер у контексті сучасної концепції прав людини. Це право є одним із ключових елементів верховенства права, що гарантує доступ до ефективного судового захисту та забезпечує баланс між публічними й приватними інтересами в правовій державі.

Значну увагу присвячено аналізові ролі судової влади як основного гаранта реалізації зазначеного права, водночас судовий захист розглядається не лише як інструмент відновлення порушених прав, а й як структурний елемент механізму правосуддя, що визначає демократичні засади функ­ціонування державного апарату. Судова система зобов’язана забезпечувати дотримання комплексу процесуальних гарантій, що унеможливлюють свавільне обмеження прав особи на доступ до правосуддя та об’єктивний розгляд справи. У дослідженні виокрем­люються основні структурні компоненти права на справедливий судовий розгляд, серед яких: право на розгляд справи не­залежним, безстороннім і компетентним судом; право на забезпечення рівності сторін у процесі та змагальності судового провадження; право на дотримання принципу юридичної визначеності під час ухвалення судового рішення; право на відкритість і публічність судового процесу; право на розгляд справи у розумні строки як неодмінний елемент ефективного судочинства.

Першочерговою умовою реалізації права на справедливий суд є доступність правосуддя, яка проявляється у відсутності дискримінаційних бар’єрів під час звернення до суду, спрощення процедур судового розгляду та наявності ефективних механізмів виконання судових рішень. Доступ до правосуддя є основоположним фактором забезпечення законності в суспільстві, а його обмеження ставить під загрозу ефективність функціонування правової системи. Значну роль у захисті цього права відіграє Європейський суд з прав людини, який у своїй практиці формує високі стандарти справедливого судового розгляду. Визначальним критерієм оцінки правомір­ності судового процесу Європейський суд з прав людини вважає принцип загальної спра­ведливості провадження, що розглядається крізь призму дотримання процедурних гарантій та матеріальної обґрунтованості судових рішень. Оцінка відповідності судового процесу критеріям справедливості має здійснюватися з урахуванням усієї процедури провадження, а не лише окремих її аспектів. Комплексний підхід до аналізу судових рішень дає змогу уникати фор­мального підходу до правосуддя та забезпечує ефективний механізм захисту прав людини.

Додатково розглядається проблема суперечностей між національними судовими систе­мами та стандартами Європейського суду з прав людини, що іноді призводить до потреби перегляду правових норм на рівні внутрішнього законодавства. Практика Європейського суду з прав людини демонструє, що низка держав стикається з труднощами у виконанні рішень Суду, що негативно позначається на рівні довіри до правосуддя. Важливо підкреслити, що інсти­туційна спроможність національних судових систем має відповідати європейським стан­дартам правосуддя, забезпечуючи громадянам реальну можливість ефективного захисту своїх прав. Недотримання таких стандартів може призвести до системних проблем у сфері судочинства та масових звернень до Європейського суду з прав людини. У контексті міжнародного права наголошується на потребі гармонізації національного законодавства з вимогами Конвенції, що сприятиме підвищенню ефективності реалізації права на справедливий судовий розгляд. Особливо актуальним це питання є для країн, які перебувають у процесі реформування судової системи та прагнуть посилити її незалежність. Правозахисна роль Європейського суду з прав людини є ключовим чинником забезпечення правової визначеності в судовій практиці. Виконання його рішень є обов’язковим для держав-учасниць Конвенції, а їхнє ігнорування може мати негативні наслідки для міжнародної правової репутації країни.