покарання

Стаття присвячена аналізу питання розвитку доктрини судівського угляду в історії кримінального права. Доведено, що більшість сучасних теорій суддівського угляду носять характер інтегративних учень, що відображається і в сучасних кримінальних кодексах. Наприклад, КК Франції 1992 р. спирається і на ідеї школи “нового соціального захисту”, і на поняття й інститути, вироблені ще класичною школою (що стосується класифікації злочинних діянь, вини, неосудності).

Стаття присвячена аналізу питань призначення покарання відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.

Чинне кримінальне законодавство значною мірою удосконалило основні положення інституту призначення покарання. Зокрема, вперше закріплена норма, згідно з якою суду пропонується обирати більш суворий вид покарання з числа передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України тільки в тому випадку, якщо менш суворе покарання не здатне забезпечити досягнення встановлених законом цілей покарання. Вказаному припису необхідно слідувати і при призначенні такого виду кримінального покарання, як довічне позбавлення волі.

Досліджено з кримінально-правового та кримінологічного поглядів проблему
домашнього насильства. Зазначено, що нині виникла необхідність у системному аналізі
сфери сімейно-побутових відносин, оскільки в цій сфері виявилися нові кримінологічно
значущі чинники, а також інтенсифікувалися ті чинники, які раніше діяли, що
позначилося на кількісних та якісних ознаках злочинності у сфері сімейно-побутових
відносин. Визначено, що внесення змін до Кримінального кодексу України і
запровадження цим кримінальної відповідальності за домашнє насильство стало

На підставі здійсненого аналізу змісту визначених у законі обов’язків для органів
пробації виявлено проблемні питання, що стосуються виконання покарання у вигляді
позбавлення права обіймати певні посади або займатись відповідною діяльністю
відносно засуджених за злочини у сфері пенсійного та соціального забезпечення України,
а також запропоновано науково обґрунтовані заходи щодо їх вирішення по суті

Проаналізовано питання декриміналізації як методу кримінально-правової політики. Підсумовуючи викладене, констатовано, що декриміналізація як процес офіційного визнання факту втрати певним діянням суспільної небезпеки та вилучення норми, яка раніше встановлювала кримінальну відповідальність за згадане діяння, із КК України, є одним із найдієвіших методів кримінально-правової політики.

Стаття присвячена аналізу депеналізації як методу кримінально-правової
політики. Зроблено висновок, що відсутність єдиного розуміння поняття та суті
депеналізації не дає можливості повною мірою реалізувати цей метод кримінально-
правової політики на практиці. В той же час, він міг би виступити одним дієвих
інструментів реформування вітчизняного кримінального законодавства в умовах
задекларованої гуманізації кримінальної відповідальності та покарання. Як видається,
таким чином можна було б значно скоротити кількість осіб, засуджених до покарань,

Розглянуто сучасну сутність сприйняття інституту адміністративної відповідаль-
ності, проаналізовано окремі погляди учених щодо поняття та ознак адміністративної
відповідальності. Досліджено окремі проблеми трансформації адміністративної відпові-
дальності та висловлено пропозиції удосконалення чинного адміністративного законо-
давства щодо адміністративної відповідальності та можливостей його застосування.

2010 року в м Салвадор (Бразилія) відбувся XII Конгрес Організації Об’єднаних
Націй з питань боротьби зі злочинністю та кримінального правосуддя. У порядку
денному для обговорення було вісім питань, серед яких і питання, що стосувались
заходів кримінального правосуддя щодо боротьби з незаконним ввезенням мігрантів і
торгівлею людьми і зв’язку з транснаціональною організованою злочинністю, а також
заходів із попередження злочинності та кримінальному правосуддю в боротьбі з