інноваційний розвиток

У статті обґрунтовано стратегічні засади розвитку систем взаємодії у інноваційних процесах регіону, що включає визначення цілей на концептуальній основі забезпечення цінності взаємодії, уточнення складу суб’єктів й об’єктів забезпечення розвитку систем регіональної взаємодії, виконання визначених етапів. Доведено, регіональні інституції влади має всебічно підтримувати розбудову економіки на ринкових принципах, взявши при цьому на себе головну відповідальність за всеохоплююче загальне регулювання та стратегічне планування економічного розвитку і безпосередню підтримку інноваційного процесу.

У статті досліджується правова політика у сфері інновацій та інтелектуальної власності. Обґрунтовано необхідність інноваційного розвитку України як одного з головних чинників соціально-економічного розвитку. Проаналізовано підходи до визначення сутності категорії «інноваційна діяльність» та визначено проблеми правового регулювання інноваційної діяльності у контексті з інтелектуальною діяльністю при забезпеченні інноваційного розвитку держави та її регіонів. Уточнено сутність правової політики щодо активізації та розвитку інноваційної складової національної економіки.

Стаття присвячена дослідженню та обґрунтуванню авторської теорії взаємодії у інноваційних процесах. Автором доведена необхідність перегляду положень сучасних теорій в сучасних умовах, оскільки вони ускладнюють можливості та призводять до неефективності використання для здійснення інноваційних процесів на різних рівнях. Розвиток інноваційного процесу визначається показниками налагодження взаємодії між етапами та учасниками інновацій.

Стаття присвячена обґрунтуванню теоретичних і методичних положень, розробці практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення інноваційного розвитку малих підприємницьких структур в економіці України з застосуванням впливу фінансово-кредитних інструментів.

У статті досліджено інноваційний розвиток підприємств та регіонів Західної України у сфері промисловості, зокрема з урахуванням теоретичних підходів і концепцій розвитку інноваційної діяльності. Впровадження інноваційних технологій сприяє сталому розвитку регіонів України згідно з міжнародними угодами, економним використанням його ресурсів, підвищенням ефективності діяльності підприємств та організацій.

Показано сутність інноваційного розвитку у сфері електронного бізнесу, враховано теоретичні підходи та концепції розвитку інноваційної діяльності. Окреслено основні характеристики інноваційної діяльності у сфері електронного бізнесу. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід окремих аспектів розвитку електронного бізнесу. Запропоновано конкретні напрямки в удосконаленні процесів прийняття управлінських рішень та управління персоналом у сфері електронного бізнесу.

Досліджено економічні та інституційні механізми, які сприяють розвитку сфери науки, техніки та інновацій. Також визначено роль міжнародних інституцій ООН у сучасних процесах техноглобалізму та головну увагу зосереджено на необхідності перегляду деяких інституційних та регуляторних функцій ООН. Автором виявлено суперечливий характер наслідків техноглобалізму на сучасному етапі розвитку світового господарства.

Означено актуальність дослідження інноваційного розвитку вищих навчальних закладів. Розглянуто наукові підходи до інноваційного розвитку вищого навчального закладу. Окреслено основні складові інноваційного розвитку вищого навчального закладу, проаналізовано напрямки впровадження освітніх інновацій, визначено необхідність дослідження фінансової складової інноваційного розвитку навчальних закладів.

Обґрунтовано необхідність інноваційно-технологічних змін як головного фактору інноваційного розвитку країни. Проаналізовано стан інноваційної діяльності України за допомогою міжнародних індексів, що оцінюють науково-технологічну та інноваційну конкурентоспроможність країни, і їх ранжування. Визначено фактори, які заважають впроваджувати новітні досягнення, та головні проблеми національної економіки щодо проведення інноваційно-технологічних змін.

Розглянуто основні напрями сучасної модернізації механізму інноваційного розвитку промислового комплексу. Визначено, що стимулювання інноваційної діяльності має бути спрямоване на підвищення ефективності та конкурентоспроможності вітчизняних суб’єктів господарювання через взаємодію трьох компонент: науки, системи генерації нових знань та реального сектору.