кримінальне правопорушення

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх є одним із важливих напрямків діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду. У цьому контексті Кримінальний процесуальний кодекс зобов'язує органи, які здійснюють кримінальне провадження щодо неповнолітніх, якомога детальніше з'ясовувати обставини, що стосуються характеристики таких неповнолітніх, а також виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню ними кримінального(их) правопорушення(ь). 

Розглянуто спірні питання суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України. Відзначено, що для характеристики розбою важливе значення має суб’єктивна сторона вчинення цього кримінального правопорушення. Як відомо, суб’єктивна сторона кримінального правопорушення – це його внутрішня сторона, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, що нею вчиняється, і до його наслідків.

Розглянуто у науковому розумінні природу та гуманність довічного ув’язнення. У статті уточнено поняття довічного позбавлення волі відповідно до наявних правових та наукових джерел, які мають концептуальний характер: “ Довічне ув’язнення - найтяжчий захід примусу із основних видів покарання, який згідно зі ст. 64 КК України встановлюється за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень і застосовується лише у спеціально передбачених випадках відповідно до цього Кодексу, якщо суд не вважає за можливе застосувати покарання у виді позбавлення волі за певний строк.

Стаття присвячена аналізу питань кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Згідно зі статтею 1261 КК України, домашнє насильство визначається як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

У цивілізованих демократичних державах невід'ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура.
У сучасних умовах, коли нагальним стає питання ефективного реформування правової системи держави, наближення її до європейських стандартів − стандартів країн із більш досконалою правосвідомістю та правовою культурою, постають проблемні питання становлення та розвитку правової допомоги як гарантiї правопорядку та законності в громадянському суспільстві в Україні.

Стаття присвячена аналізу питань призначення покарання відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.

Статтю присвячено аналізу питання особи злочинця як невід’ємного елемента криміналістичної характеристики незаконної приватизації державного та колективного майна, відповідальність за що передбачена ст. 233 Кримінального кодексу України. Обґрунтовується думка, що для побудови дієвої криміналістичної характеристики повинні виокремлюватися лише ті елементи, які мають чітку орієнтуючу та розшукову спрямованість і можуть сприяти визначенню подальших напрямів розслідування. Тому інформація про типову особу злочинця повинна бути обов’язковим елементом такої характеристики.

Розглянуто проблему кримінальних правопорушень в інформаційній сфері,
зокрема нові способи злочинної діяльності, які названо кіберзлочинністю. З огляду на
це, дослідження досвіду вирішення проблеми запобігання кримінальним правопо-
рушенням в інформаційній сфері, насамперед зарубіжного, є сьогодні доволі важливим
завданням для вітчизняної правової науки.
На основі дослідження наукових позицій окремих вчених та аналізу чинного
законодавства України, міжнародно-правових актів зроблено висновок, що Україні в

На основі аналізу нормативно-правових актів розглянуто підстави та проблеми
відшкодування матеріальної та моральноїшкоди за цивільним позовом у кримінальному провадження.