fortifications

У статті досліджується еволюція оборонних укріплень малих міст Волині на прикладі Дубна та Кременця. Аналізується процес переходу від дерев’яних фортифікацій до мурованих бастіонних систем, що відбувався під впливом змін у військовій стратегії, технологіях будівництва та політичній ситуації регіону. Значну увагу приділено особливостям містобудування, ролі фортифікацій у формуванні міських структур, а також їхній адаптації до природного ландшафту.

Об’єктом дослідження є комплекс монастиря кармелітів черевичкових з костелом Св. Леонарда у місті Львові. Монастирські будівлі почали зводити у першій половині XVII ст. (від 1624 р.) за проєктом італійського архітектора Амвросія Прихильного. Від самого початку монастир був оточений укріпленнями.

Предметом дослідження є збереження та використання оборонних веж Старого міста Кам’янця-Подільського. Більшість оборонних веж перебувають на балансі Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» і входять до туристичної інфраструктури міста. Розташування деяких із них у важкодоступних місцях ускладнює огляд і відвідування туристами, що потребує пошуку нових підходів до їх ревалоризації.

Васючин - сьогодні невелике село з приблизно однією тисячею мешканців. У минулому поселення мало міський статус та було одним з відомих ремісничих осередків. Тут існувала каменоломня, де добували та обробляли натуральний алебастровий камінь високої якості. Васючинський алебастр мав сніжно-білий колір та славився як прекрасний матеріал для оздоблення стін, різьблення скульптур, надгробків та декоративних архітектурних деталей. Власне васючинський алебастр називали у XVII cт.

У складі видання “Атлас українських історичних міст, том 1: Львів” 2014 р. було опубліковано схему-реконструкцію локалізації оборонних укріплень Львова, опрацьовану авторами даної статті. Формат видання не передбачав можливості повного обґрунтування проведеної роботи, тому мета даної статті розкрити методику проведення дослідження і обґрунтувати прийняті рішення.

Львів є одним з міст в Україні, яке мало дуже розвинуту систему середньовічних укріплень. Ця система укріплень була збудована у XIII-XIV століттях, багато разів модернізувалася і служила до 18 століття. Проте сьогодні у Львові збереглися у формі архітектурних об’єктів лише малі залишки середньовічних укріплень середмістя – кілька фрагментів оборонної стіни та лише одна оборонна вежа, яка у 16 століття була перебудована у башту. Ці збережені об’єкти відносяться до т. зв.

W artykule na podstawie rękopisu „Plac prawnych prac”, który napisano w latach 1753-1755 archiwistą rodziny Sieniawskich Szymonem Jerzym Cerenowiczem, zostaje wprowadzone do obiegu naukowego nazwisko architekta Jana Bąka, dotychczas nie wymieniane w literaturze naukowej. Wymieniony Jan Bąk, obywatel tarnopolski i architekt, przed 1569 r. miał kontrakt z właścicielem miasta Mikołajem Sieniawskim i złecenie na wykonanie prac budowlanych na zamku w Międzybożu.

Предметом аналізу статті є властивості, характеристики та причини перерв успіху історичних міст України. В сферу дослідження попали середмістя з різних за розміром та функціональним призначенням поселень. Вони засвідчують, що традиція інтегрального розвитку середмістя історичних міст України є давньою. Міське самоврядування та магнати в різний спосіб дбали про безпеку, виробничу та торговельну інфраструктури, якісно виправляли громадський простір ринкових площ.

У статті досліджено особливості історико-архітектурного розвитку історичного міста Калуша Івано-Франківської області. Розкрито цінність містобудівної спадщини історичного ядра міста, обґрунтовано гіпотези щодо розташування втрачених об’єктів історичного середмістя, ідентифіковано фрагменти збережених елементів об’ємно-розпланувальної структури міста періоду XV – XVIII ст. В ході дослідження на основі проведених натурних обстежень та опрацьованої джерельної бази розроблено схему теоретичного розпланування історичної фортеці Калуша на період XVII - XVIIІ ст.

У статті проаналізовано план міста Львова авторства  Жана Доетча з 1770 р. - одне з перших картографічних джерел до історії міста. Розкрито значення плану для наукової реконструкції стану архітектурно-містобудівної структури міста на другу половину ХVIII ст. Обгрунтовано гіпотезу про те, що карту виконано з навчально-військовою метою. Про це свідчить ретельна фіксація фортифікаційної структури середмістя з вказанням кількості ліній оборонних мурів, фос, брам, фірток.