fortifications

The article examines the formation of defensive-sacral complexes in the small historical towns of Volyn, focusing on the example of Olyka and drawing on the works of Sviatoslav Terskyi, Bohdan Pryshchepa, Volodymyr Zhovtnianskyi and other regional scholars. The analysis covers the key stages in the development of the Olyka Castle and the Church of the Holy Trinity, their role within the urban structure, and their significance in shaping the Radziwiłł princely residence.

У статті досліджується еволюція оборонних укріплень малих міст Волині на прикладі Дубна та Кременця. Аналізується процес переходу від дерев’яних фортифікацій до мурованих бастіонних систем, що відбувався під впливом змін у військовій стратегії, технологіях будівництва та політичній ситуації регіону. Значну увагу приділено особливостям містобудування, ролі фортифікацій у формуванні міських структур, а також їхній адаптації до природного ландшафту.

Об’єктом дослідження є комплекс монастиря кармелітів черевичкових з костелом Св. Леонарда у місті Львові. Монастирські будівлі почали зводити у першій половині XVII ст. (від 1624 р.) за проєктом італійського архітектора Амвросія Прихильного. Від самого початку монастир був оточений укріпленнями.

Предметом дослідження є збереження та використання оборонних веж Старого міста Кам’янця-Подільського. Більшість оборонних веж перебувають на балансі Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» і входять до туристичної інфраструктури міста. Розташування деяких із них у важкодоступних місцях ускладнює огляд і відвідування туристами, що потребує пошуку нових підходів до їх ревалоризації.

Васючин - сьогодні невелике село з приблизно однією тисячею мешканців. У минулому поселення мало міський статус та було одним з відомих ремісничих осередків. Тут існувала каменоломня, де добували та обробляли натуральний алебастровий камінь високої якості. Васючинський алебастр мав сніжно-білий колір та славився як прекрасний матеріал для оздоблення стін, різьблення скульптур, надгробків та декоративних архітектурних деталей. Власне васючинський алебастр називали у XVII cт.

У складі видання “Атлас українських історичних міст, том 1: Львів” 2014 р. було опубліковано схему-реконструкцію локалізації оборонних укріплень Львова, опрацьовану авторами даної статті. Формат видання не передбачав можливості повного обґрунтування проведеної роботи, тому мета даної статті розкрити методику проведення дослідження і обґрунтувати прийняті рішення.

Львів є одним з міст в Україні, яке мало дуже розвинуту систему середньовічних укріплень. Ця система укріплень була збудована у XIII-XIV століттях, багато разів модернізувалася і служила до 18 століття. Проте сьогодні у Львові збереглися у формі архітектурних об’єктів лише малі залишки середньовічних укріплень середмістя – кілька фрагментів оборонної стіни та лише одна оборонна вежа, яка у 16 століття була перебудована у башту. Ці збережені об’єкти відносяться до т. зв.

W artykule na podstawie rękopisu „Plac prawnych prac”, który napisano w latach 1753-1755 archiwistą rodziny Sieniawskich Szymonem Jerzym Cerenowiczem, zostaje wprowadzone do obiegu naukowego nazwisko architekta Jana Bąka, dotychczas nie wymieniane w literaturze naukowej. Wymieniony Jan Bąk, obywatel tarnopolski i architekt, przed 1569 r. miał kontrakt z właścicielem miasta Mikołajem Sieniawskim i złecenie na wykonanie prac budowlanych na zamku w Międzybożu.

Предметом аналізу статті є властивості, характеристики та причини перерв успіху історичних міст України. В сферу дослідження попали середмістя з різних за розміром та функціональним призначенням поселень. Вони засвідчують, що традиція інтегрального розвитку середмістя історичних міст України є давньою. Міське самоврядування та магнати в різний спосіб дбали про безпеку, виробничу та торговельну інфраструктури, якісно виправляли громадський простір ринкових площ.

У статті досліджено особливості історико-архітектурного розвитку історичного міста Калуша Івано-Франківської області. Розкрито цінність містобудівної спадщини історичного ядра міста, обґрунтовано гіпотези щодо розташування втрачених об’єктів історичного середмістя, ідентифіковано фрагменти збережених елементів об’ємно-розпланувальної структури міста періоду XV – XVIII ст. В ході дослідження на основі проведених натурних обстежень та опрацьованої джерельної бази розроблено схему теоретичного розпланування історичної фортеці Калуша на період XVII - XVIIІ ст.