конкурентоспроможність

Виявлено роль людського капіталу в забезпеченні ефективного функціонування економічної системи, її інтенсивного розвитку і підвищенні якісного рівня виробничих процесів на підприємствах. Досліджено необхідність у проведенні економічного дослідження комплексу елементів із управління персоналом і виявлення місця та ролі людини в умовах сучасного виробництва. Визначено необхідність аналізу сутності та можливості застосування в економіці України основних засад теорії людського капіталу як компоненту і фактору конкурентоспроможності підприємства.

У статті ідентифіковано та проаналізовано сучасний стан конкурентоспроможності України за даними провідних міжнародних рейтингів. Визначено вплив концепції сталого розвитку на рівень конкурентоспроможності держави на сучасному етапі. Обґрунтовано роль митної системи в забезпеченні конкурентоспроможності ЄС в умовах сталого розвитку. Встановлено та ретельно охарактеризовано взаємозв’язки між Глобальними Цілями та функціональними завданнями митних органів.

Наведено огляд наукової літератури щодо дослідження концептуальних засад оцінювання конкурентоспроможності підприємств в умовах виходу на нові міжнародні ринки. Описано методи, переваги та недоліки оцінювання конкурентоспроможності підприємства в умовах виходу на нові міжнародні ринки. Узагальнено етапи послідовності, яких необхідно дотримуватися, оцінюючи конкурентоспроможність підприємств. Наве- дено основні показники, фактори, а також окремі характеристики товару, які впливають на конкурентоспроможність підприємств.

Існує значна кількість підходів до трактування, аналізування та посилення КСП країн. За умов євроінтеграції України вважаємо країни ЄС ключовим орієнтиром для підвищення її глобальної КСП. Європейська інтеграція має значний позитивний вплив на розвиток і КСП ЄС. Однак, в останні десятиліття вона дещо погіршилось порівняно з глобальними лідерами внаслідок динамічних змін міжнародного середовища.

На підставі проведеного аналізу визначено сутність терміну «конкуренто- спроможність закладу вищої освіти» на ринку та його головні ознаки. З використанням результатів опитування споживачів, аналізу нормативних документів, що регулюють освітню діяльність та іншої вторинної маркетингової інформації подано основні показники оцінки конкурентоспроможності закладу вищої освіти для споживачів освітніх послуг, системи вищої освіти та суспільства.

Глобальна конкуренція зростає не лише на рівні продуктів/фірм, а й серед країн. Конкурентоспроможність країн визначається багатьма факторами та оцінюється за різними підходами та методами. Одними з найбільш відомих є методології Інституту розвитку менеджменту (IMD) та Всесвітнього економічного форуму (WEF). Індекс глобальної конкурентоспроможності ВЕФ базується на 12 групах із понад 100 показників. Остання версія – GCI 4.0 – включає: 1. Сприятливе середовище (інституції; інфраструктура; прийняття ІКТ; макроекономічна стабільність); 2. Людський капітал (здоров’я; навички); 3.

За умов євроінтеграції України ЄС є ключовим орієнтиром для посилення її глобальної КСП. Метою статті є аналізування глобальної КСП країн-членів ЄС за основними міжнародними індексами задля формування рекомендацій щодо її підвищення. Показано, що країни ЄС (передусім Нідерланди, Швеція, Данія) займають провідні позиції у міжнародних рейтингах КСП, проте у деяких ключових сферах частина країн відстає від світових лідерів.

Представлено результати аналізування поняття “конкурентна розвідка”, наведено характеристику визначальних особливостей, принципів, істотних цілей та завдань цього методу. Розкрито сутність і зміст основних методів конкурентної розвідки, особливості її становлення в світі та Україні, ймовірні переваги. Констатовано значні перспективи використання різних форм конкурентної розвідки вітчизняними підприємствами.

«КСП країни» визначено як обумовлений міжнародним поділом праці, національними умовами та факторами виробництва, а також здатністю її товарів і послуг ефективно конкурувати на світових ринках nf її стан на цих ринках. На жаль, констатовано відносно низьку КСП України за індексами GCI та «World Competitiveness Yearbook» останніх років, навіть порівняно з найближчими сусідами.

Обґрунтовано актуальність питань формування та досягнення конкурентних переваг окремим підприємством на сучасному етапі. Розглянуто сутність поняття «конкурентна перевага». Виділено основні вимоги, яким мають відповідати конкурентні переваги, щоби вважатися стратегічними чинниками успіху. Означено основні проблеми, які виникають при формуванні конкурентної переваги на засадах бенчмаркінгу. Здійснено вибірку та подано методику розрахунку основних показників конкурентоспроможності підприємства, які забезпечуються застосуванням методики бенчмаркінгу.