У статті проаналізовано український досвід медіамістифікації у контенті всеукраїнських телеканалів. Актуальною проблема є застосування жанру містифікації у контенті всеукраїнських телеканалів, за допомогою якого журналісти демонструють в країні та за її межами фейкові новини чи сфабриковані програми на телебаченні як реальні. Проаналізовані наукові підходи вчених до визначення поняття «медіамістифікація».
Ринок ЗМІ стрімко розвивається. Мас-медіа в Інтернеті є конвергентними, разом з текстом створюють і публікують фото, аудіо та відео контент. Тому не дивує, коли, наприклад, газети/журнали створюють відеоматеріали, а телеканали – аудіопродукцію.
Соціальні мережі є популярним каналом для популяризації та поширення контенту ЗМІ. Вони допомагають залучити аудиторію, втримати її та збільшують переходи на сайт мас-медіа. Соціальна мережа Instagram є однією з найпопулярніших у світі і редакції ЗМІ її часто використовують для залучення молодої аудиторії та популяризації своєї медіапродукції. Але в Instagram у звичайних дописах гіперпосилання не активні, що ускладнює збільшення трафіку на сайт ЗМІ. Тому варто приглядатися до такого інструменту як Stories.
Соціальна мережа TikTok дуже швидко завойовує популярність. Ще два роки тому її не сприймали серйозно, вважали платформою для підлітків, де немає нічого окрім танців та флешмобів. Але зараз ситуація кардинально змінилася. TikTok швидкими темпами збільшує аудиторію, контент також змінюється. Нині там вже активно ведуть та розвивають свої облікові записи не лише музиканти, а й лікарі, депутати, адвокати, рекламісти, автомобілісти та представники інших професій. Відповідно й ставлення до цієї соціальної мережі також змінилося.
Здійснено обґрунтування необхідності формування комунікативної системи публічного управління як способу забезпечення координованості діяльності суб’єктів державної, самоврядної, громадської, медійної влад щодо управління суспільними процесами. Визначено теоретико-методологічні засади становлення комунікативної системи публічного управління та розроблено її структурно-функціональну модель.
Розвиток соціальних мереж, персоналізованих помічників, чат-ботів і обчислювальних алгоритмів примушує ЗМІ замислитись над новими перспективами роботи. Користувачі давно відійшли від формату отримання інформації через один канал. Сьогодні аудиторія споживає контент через різні канали, починаючи від паперових носів, закінчуючи отриманням даних через лінзи електронних окулярів. За цих умов журналістика повинна експериментувати, адже ніхто не може передбачити траєкторію подальших трансформацій медіасистеми.
Інформаційні війни вже давно використовують як повноцінну зброю проти ворога, при цьому застосовують і маніпуляції, і повністю фейкові повідомлення. Методи при поширенні неправдивих медіаповідомлень у їхніх авторів бувають абсолютно різними, проте мета практично завжди однакова – змусити цільову аудиторію, яка споживає інформацію, повірити і потрапити під вплив.
В Інтернеті мас-медіа ведуть жорстоку боротьбу за кожного читача, глядача чи слухача. З кожним роком все складніше стає втримати і зацікавити свою аудиторію. Тому ЗМІ шукають нові канали розповсюдження своєї продукції. Офіційні сайти та сторінки в соціальних мережах з кожним роком втрачають популярність серед аудиторії, тому редактори змушені шукати нові та перспективні шляхи комунікації зі своєю аудиторією. Одним з таких є так звані месенджери, які не лише швидко поширюють матеріали журналістів до конкретного читача, а й сам читам дробровільно дає згоду на отримання такої інформації.
Актуальність дослідження інноваційної лексики на сторінках інтернет-видань сьогодні зумовлена великою кількістю і частотою її вживання. З одного боку — це позитивне явище, що демонструє інтеграцію в європейське суспільство. З іншого — надмірне використання неологізмів у текстах мас-медіа, без належного пояснення їх значення, призводить до нерозуміння змісту матеріалу. Адже не кожен читач розуміє значення використаного в тексті неологізму.
Розглянуто складну проблему медіалінгвістики, яку утворює завдання виокремлення засобів і ознак маніпулятивності у медіатексті. Якщо певний текст вважається маніпулятивним, тоді має існувати протилежний йому текст, у загальному сенсі, який не є маніпулятивним і який головно спрямований на викриття маніпулятивних прийомів тексту, якому інкримінують навмисно викривлене подання інформації. Англійськомовний дискурс з тематики зміни клімату демонструє значний обсяг текстів, які позиціонують себе до одного чи іншого типу, або їх зараховують опоненти до певного типу.